20.06.2018 16:04
для всіх
142
    
  5 | 5  
 © Ем Скитаній

Не переймаюсь...

Не переймаюсь...

не бажаю

і знати не прагну

всіх подробиць чужого життя.

а своє -

взагалі не сприймаю

і спрямовую у небуття.

навіть згадувати не хочу, 

бо недоладне воно.

та й кому воно в біса потрібне!

те безглузде суспільності дно...

...але з відчаю, 

в часі тривожнім

на одинці з собою самим

пригадається щось не суттєве, 

яке виявиться основним.

запалю сигарету в роздумі.

зрозумію чия де вина

і вагомо на серце насуне

раптом хвиля покути сумна.

...а зоря з небокраю проб"ється

крізь вікно вечорове мов жах -

розіллється по білому столу

у рожевочервоних тонах.

і червону зі столу зніму я

переляканий

руку бліду

і відійду, 

сховаюся в тінях -

де й самого себе не знайду.

перейматись колишнім не стану

і куйводитись в тому смітті.

у руїні, 

в зруйнованій мрії

рахуватиму час

в небутті...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.06.2018 09:01  Тетяна Белімова => © 

Трішки мінорна оповідь(((( Настане новий день і будуть нові враження і думки))))

 22.06.2018 01:39  Серго Сокольник => © 

До небуття ще рано, Еме)

 20.06.2018 19:55  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш душевного сум"яття, створений у тривожних роздумах. Та й настрої зрозумілі. Натхнення Вам надалі і доброго здоров"я!
А окупанти, совки, ватники чи як їх там... хай видохнуть швидше!

 20.06.2018 18:39  Савчук Віталій Володимирович... => © 

досить цікавий твір! дякую за думки )