24.07.2018 08:52
Без обмежень
133 views
Rating 5 | 8 users
 © Надія

Йде по вулиці старенька

Зігнувшись, йде по вулиці старенька.

— І знов сама… — шепочуть люди вслід.

Нікому не потрібна стала ненька.

Не їдуть діти… загубився й слід.


Поки були здоров’я в неї й сила,

Віддати дітям їй хотілось все…

Були ще сили й по землі ходила —

Тепер ніхто й води не принесе.


Зуміла всіх на ноги їх підняти

(Їх семеро було, а зараз п’ять).

Навчила всіх і жити, й працювати,

Лиш не змогла людську їм душу дать.


Старою стала матінка, слабкою.

Та біля неї діточок нема…

Бо совість їхня вкрилась трин-травою,

В холодних душах вже давно зима.


Зібрались діти провести нараду,

Іще при рідній матері живій.

Кудись подіти матір усі раді,

За спадок починався справжній бій!


Ніхто не хоче безпорадну брати.

Зіпхнули матір меншому з синів…

Нема кому стареньку доглядати,

Вже матінку брат до сестри відвів…


На щастя, мати швидко схаменулась,

Подумала… і з хати не пішла.

Жахнулась! Під чужим би тином гнулась…

В домівці дні останні дожила…


***

І не подумали ті дочки і сини,

Який то приклад своїм дітям подають!

Що постаріють, колись з часом, і вони...

Їх, безпорадних, у притулок віддадуть...


09. 05. 2002 рік

Світлина з інтернету

смт Шевченкове 09. 05. 2002 рік



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Для дітей, Для дорослих, Про старість, Про батьків

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Загадка 20 / Вірш | Надія». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Україно моя! / Вірш | Надія». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Надія.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.07.2018 08:58  © ... => Олена Коленченко 

І я щиро вдячна Вам, Оленко, за те, що читаєте, не забуваєте. Щасти Вам! Удачі! 

 27.07.2018 00:13  Олена Коленченко => © 

Щиро вдячна за вірш! 

 26.07.2018 17:55  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, пані Тетяно. І як змінити ситуацію? Вічна проблема — батьки і діти. Чи виховуємо невірно, чи діти такі? 

 26.07.2018 12:19  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш і актуальний, на жаль. Ситуації бувають до болю драматичні. 

 25.07.2018 16:53  © ... => Тетянка 

Дякую Вам, пані Тетянко, за відгук. Так. Ніхто не знає що його чекає в майбутньому. Якою буде старість. Сподіваюсь на порядність своїх дітей. ***Хай щастить! 

 25.07.2018 11:43  Тетянка => © 

Щемні, болючі рядочки, Надієчко. Душа болить за стареньку, і невідомо яка старість чекає кожного із нас... 

 25.07.2018 08:39  © ... => М Котик 

Буває і, на жаль, досить часто.
*** Дякую Вам за відгук! Приємно познайомитися з новим автором. Хай все буде у Вас добре! Удачі! 

 24.07.2018 23:46  М Котик => © 

Так буває, що поробиш 

 24.07.2018 19:48  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую, Олександре Миколайовичу, за високу оцінку твору. Так, це — драматична історія. І дуже сумна. 

 24.07.2018 19:46  © ... => Наталія Старченко 

Дякую Вам, Наталочко. Боляче було дивитися на цю стареньку, яка жила поруч з нами. Ми підтримували її, як могли. А діти... Вони й забули вже давно, що в них колись була мама... Жах один. 

 24.07.2018 19:43  © ... => Борис Костинський 

Дякую, Борю, за відгук. Ти маєш рацію. Ця історія — бувальщина. Все це списано з натури, поруч зі мною. І ходити далеко не треба.
Дісно, дуже сумно. Такі історії, на жаль, не рідкість. 

 24.07.2018 13:10  Борис Костинський => © 

Дуже гарно написано, Надя! Реалії життя, часто-густо, вкрай сумні. Вкрай! 

 24.07.2018 12:03  Наталія Старченко => © 

Прегарний вірш. Дуже боляче усвідомлювати, що у житті так буває. 

 24.07.2018 11:59  Панін Олександр Мико... => © 

Давня, драматична історія.
Написано досконало. 

Публікації автора Надія

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо