Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.07.2018 22:48Казка
 
Чарівна перлина. Частина-09
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Анатолій Валевський

Чарівна перлина. Частина-09

Анатолій Валевський
Опубліковано 24.07.2018 / 46901

Соломія лише розгублено подивилася у темряву за вікном, в якій зникли Левко і Степана, а потім повернулася до Василинки, здивовано дивлячись на неї.

- Я вже нічого не розумію… розгублено промовила вона. - Виходить, що це Тупак з Пузанем у мене перлину вкрали?! А навіщо вона їм?

Василина, ледве не плачучи, взяла Соломію за руку і старанно заглянула їй в очі.

- Бо перлина чарівна, і клятий Цабекало хоче з її допомогою на тобі оженитися!

- Це ще мене спитати потрібно, чи я схочу! - презирливо усміхнулася дівчина.

- А він і питати нікого не буде – просто зачаклує тебе і все! - заплакала Василинка.

Соломія сердито тупнула ногою, швидко роззирнулася на всі боки, наче щось відшукуючи поглядом.

- Я йому зачаклую, товстий старий лизень! Я йому такого начаклую, аж шкура на ньому буде горіти!

Соломія підбігла до печі, ухопила рогача і вибігла на вулицю. З темряви пролунав її роздратований голос:

- Ах ти, мішок з салом! Ще не вловив, а вже скубти хоче?! Ну, постривай!

Василинка сплеснула у долоні і теж прожогом вибігла на вулицю.

На гілці дерева сиділа велика сова, що тільки прокинулася для нічного полювання, і глипала очами, супроводивши поглядом Степана і Левка. Почувши тупотіння, вона повернула голову у напрямку хати Соломії і побачила дівчину з рогачем в руках, яка голосно обурювалась:

- Ах ти, цап, підступний! Не допоможуть і чари, як хто кому не до пари!

Соломія пробігла повз дерева. Сова і її супроводила поглядом і знову почула, як хтось біжить. Кліпнувши очима, повернула голову на шум і побачила Василинку, яка теж пробігла повз дерева. У сови голова пішла обертом, вона щось пробелькотала дурним голосом і розгублено гепнулася з гілки на землю.

Тим часом у хатині Глеків сперечалися Меланка і Тиміш. Чоловік нахилив голову, а жінка йому виговорювала:

- Як тобі не соромно, старий! Ти ж у молодості таким справним козаком був! Нічого в світі не боявся… А зараз що з тобою сталося?!

Тиміш спідлоба дивився на Меланку, проте голови не підіймав.

- Я ж, Меланко, своє вже давно відвоював… Та й роки мої не ті щоб з шаблею бігати…

- А хлопцям допомогти?! - наполягала жінка.

Раптом відчинилися двері, і до хати вбігла захекана Василинка. Вона заламувала руки, мало не плачучи.

- Ой, дядьку Тиміш, тітко Меланко, допоможіть!

- Меланка підскочила з стільця, занепокоєно підбігла до дівчинки і взяла її за плечі.

- Що сталося?

- Чорти вкрали у Соломії чарівну перлину… а Левко зі Степаном побігли… до Хоми Цабекало, щоб не дати йому зачаклувати Соломію! - розтираючи по обличчю сльози розповіла дівчинка.

- А вона сама що робить? - занепокоївся Тиміш.

- Теж побігла до чаклуна!

Тиміш знову сів на місце і схилив голову.

- Ну, то, може, вона там і розбереться з усіма… їхнє діло молоде… - стиха промовив він.

Меланка швидко зробила крок до столу у напрямку чоловіка.

- Що ти таке кажеш, Тиміш?! Біжимо мерщій до шинку!

- Ні… моя хата скраю, я нічого не знаю… - вперто відмовився старий.

- Ну то й сиди собі вдома, старий бовдуре з каменюкою замість серця! - скипіла господиня. - Я сама піду, а там вже як буде!

Вона підбігла до великого сундука, що стояв у кутку кімнати. Одним рухом рішуче скинула з нього якісь речі, відкинула віко і з радістю вихопила з сундука козацьку шаблю, змахнула нею над головою і попрямувала до дверей.

- Як нема у хаті козака, то й баба за шаблю візьметься! - вигукнула Меланка, виходячи на подвір`я. Василинка вибігла за нею.

Тиміш розгублено кліпнув очима.

- Меланко, ти що, з глузду з`їхала! - гукнув він, та де там, у відповідь відчув лише тишу. У розпачі ляпнувши себе руками по литках, старий рвучко підійнявся і рішуче попрямував до дверей.

- Зовсім сказилася стара… - пробурмотів він. - Але ж таки треба йти на допомогу!

У вікнах шинку було темно, лише в одному зловісно блимало якесь примарливе зеленувате світло. Панувала тиша. З димаря вилетіла зграя чорних кажанів і з пронизливим вереском подалася кудись у темряву. Перед зачиненими дверима шинку у нерішучості тупцяли чорти, підштовхуючи один одного.

- Давай, Тупаче, стукай... - підштовхнув Пузань наперед Тупака.

Але той почав опиратися, пручатися.

- А чого я? Перлина ж у тебе – ти й стукай…

- Я не можу, бо у мене руки зайняті, дурень!

Тупак схилився над лапами Пузаня, роздивляючись.

- Чим це, мені цікаво?

Пузань сховав лапу з перлиною за спину, а другою вказав Тупакові на двері.

- Та перлиною ж… стукай, кажу тобі. Треба її віддати нашому господарю…

- А як Хома почне лаятися, що ми його розбудили? Ні, краще давай я потримаю перлину, а ти стукай!

Поки чорти сперечалися, з вулиці долинуло тупотіння, і з темряви виринули постаті Левка і Степана. Вони бігли просто на закляклих з переляку чортів.

- Ось вони де! Хапай їх! - вигукнув малий.

Чорти стрімголов кинулися до дверей шинку і гепнулися в них з усієї сили. Двері не витримали такого напору і розлетілися на тріски. Чорти шкереберть закотилися у шинок. Усередині щось блимнуло, вибухнуло, і почувся зловісний голос Хоми Цабекало:

- Що тут коїться? Ах, ви, свинячі діти! Нащо двері розтрощили?!

Степан з Левком, не зупиняючись, забігли у шинок.

У проймі внутрішніх дверей стояв Хома. Погрозливо зсунувши брови, він дивився на несподіваних гостей. Біля його ніг на підлозі сиділи перелякані чорти.

- А ви хто такі? - вигукнув шинкар, дивлячись на хлопців. - І як насмілилися увірватися до моєї хати?!

- Зараз дізнаєшся! - погрозливо відповів Левко.

Тупак декілька разів смикнув шинкаря за холошню, боязко вказуючи на хлопців.

- Оце ж вони, оті прийди, що ви про них питали!

- Ще й хотіли собі чарівну перлину забрати! - старанно додав Пузань.

Хома з зацікавленням придивився до хлопців і запитав:

- А звідкіля вам відомо про неї? І нащо вона вам здалася?

- Для доброго діла… - відповів Степан. - Відпусти Соломію і, може, ми віддамо тобі перлину.

Пузань здивовано покрутив головою, дивлячись то на Степана, то на шинкаря, потім підняв лапу з чарівною перлиною догори і радісно повідомив:

- Як же ви можете її віддати, як перлина у мене?!

Хома склав руки на грудях і презирливо зареготав.

- Ха-ха-ха! Ти диви, які лицарі знайшлися! Голим гузном їжака стращають!

Чорти і собі теж почали реготати.

Тоді Левко витяг з кишені зеленого горіха і зцілив Тупакові у лоба, який почав скиглити, тримаючись за лоба, і жалітися своєму володарю:

- Вони ще й б`ються!

Шинкар ногою відштовхнув Тупака і вихопив з лапи Пузаня перлину.

- Соломія тепер моя! - задоволено промовив він. - Що захочу, те з нею і буду робити! А вас, жебраки…

Саме цієї миті у шинок заскочила розпашіла від бігу, розгнівана Соломія з рогачем у руках.

- Що це ти, мерзотнику, тут базікав?! - гнівно вигукнула вона. - Ану, повертай негайно перлину, що твої чорти поцупили!

Цабекало зловтішно посміхнувся в обличчя Соломії, підійняв догори сяючу чарівну перлину і крутнув її декілька разів у різні боки, роблячи вигляд, що милується.

- Е-е… ні, моє серденько… моя пташечко… Це тепер моя перлина. - солодко промурмотів Хома. - Я її володар, тому буде тільки так, як я скажу

- Ніяка я тобі не серденько і не пташечка, товстий бовдуре! - гнівно тупнула ногою Соломія. - А як не віддаси перлину добром, то не жалкуй потім!..

Вона настромила рогач на Хому і почала загрозливо до нього наближатися. Степан з Левком теж подалися уперед, потроху розступаючись у боки.

Чорти боязко притиснулися до чаклуна, але той з усієї сили штовхнув їх назустріч нападникам. Не втримавшись, Пузань і Тупак сторчголов впали до ніг Соломії, яка тієї ж миті почала лупцювати їх рогачем.

- Йой! Соломіє, не бий мене так, бо поперек трісне! - заскавчав Тупак.

- А хоч би ти й сам тріснув разом зі своїм господарем!

Сидячи навпочіпки, Пузань тільки лупав дурнуватими очима то на свого приятеля, то на дівчину.

Поки Степан і Хома міряли один одного погрозливими поглядами, Левко підкрався збоку і обв`язав хвіст Пузаня довкола ноги великого важкого столу...

У цю мить до шинку підбігла захекана Меланка. Однією рукою вона тримала Василинку, а другою стискала козацьку шаблю чоловіка. Побачивши розтрощені двері, вони нерішуче зупинились. Зсередини лунав якийсь гомін, стукіт, вереск чортів. Меланка хапнула ротом повітря, наче риба, витягнена з води, перехрестилася і звернулася до дівчинки, яка з острахом дивилась на розтрощені двері.

- Василинко, слухай мене уважно: стій тут – як Левко вибіжить з шинку, бери його і, не розмірковуючи, тягни до церкви! Сховаєтесь там до ранку…

Дівчинка вхопилася за руку жінки.

- А як же ви і всі інші?! Соломія, Степан?..

- За це навіть не думай – на все Божа воля! - погладила дівчинку по голові Меланка. - А я, може, й стану їм у поміч…

Вона взялася за руків`я шаблі обома руками і рішуче повернулася до дверей шинку. Раптом позаду з темряви пролунав голос Тиміша:

- Отож хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця! Ти куди стара?! Зовсім з глузду з`їхала?!

Меланка рвучко повернулася на голос, підсліпувато вдивляючись у темряву, з якої раптом вийшов її чоловік.

- Тебе забула спитатися! - пирхнула вона. - А хто ж хлопцям допоможе?! Он тобі б лише на печі боки гріти!

Тиміш рішуче протягнув руку і забирав у Меланки шаблю.

- Ех, ти… - зітхнув старий. - Шия з намистом, а голова зі свистом… Я ж хотів хоча б на старість пожити спокійно… Відійдіть подалі від хати!

Він повернувся до шинку і рішуче вскочив усередину роззираючись на всі боки. З шинку долинуло зловісне ревіння чаклуна. Василина перелякано пригорнулася до Меланки. Вони відступили на декілька кроків, з острахом дивлячись на шинок.

25.07.2018 Проза / Казка
Чарівна перлина. Частина-10 / Казка | Анатолій Валевський
Попередня публікація: 24.07.2018 Проза / Казка
Чарівна перлина. Частина-08 / Казка | Анатолій Валевський
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
З першого погляду
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
Чарівна перлина (повість-казка)
15.07.2018
Чарівна перлина. Частина-01
23.07.2018
Чарівна перлина. Частина-07
24.07.2018
Чарівна перлина. Частина-09
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 10  Коментарів:
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
04.10.2018 © Суворий
Провід ОУН проголосив головою і вождем націоналістичного руху полк. Андрія Мельника (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.11.2011 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
29.08.2010 © Віта Демянюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди