Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.08.2011 11:49Есе
Про життя  Про щастя  Про сучасність  Про кохання  
11000
© Автор Невідомий

Ілюзія

У нас час люди майже не вміють цінувати будь-що, окрім власної персони.

Химерні думки з димом сигарет чудернацькими витками залишали його стомлений мозок. Дзвінки без відповіді точили нерви гірше від впертих тупих докорів сумління. Рутина циркулювала по венах замкнутим колом, стомлюючи ненав’язливі легкі мотиви випадкових зв’язків. Хвилини стиралися між мовчання швидше, ніж деталі правічних годинників, не залишаючи жодних сподівань на продовження цілком правдоподібної ілюзії. Витончений блюз бавився з уривками думок, поступово відновлюючи сприйняття ірреальної гармонії. Пустий гіркий оманливий дим тривожив струни, і клаптики дежа вю бриніли невимовною тишею між рядків. Ностальгія непевними дотиками поверталась кудись у минуле, краючи серце гірше від усіх сказаних слів. 

Бажання вперто сипали гарячим піском поміж часу, і пекли, напевно, гірше від світових років пекла. 

Дивно, як гірко й боляче іноді від непевності... 

Вітер гортав сторінки долі, що були затерті від спліну й пестощів мільйонів чужих рук. 

А ті, що найрідніші, так і не наважилися жодного разу торкнутися хоч на мить. Чи з відрази, чи з остраху близькості кумира? Хтозна... Та з того боляче... 

Чи варто було шукати півжиття ту єдину, аби знайшовши не відчути себе її та втратити? Піти далі за плином часу, потоком бруду й вульгарності... І згадувати без кінця, щоразу ще більше напружуючи пам’ять, згадувати... І дощі змиватимуть іноді усю багнюку з душі, – тоді серце нещадно повертатиме у знайомі снам до болю стежки минулого. Далі? Далі поріг. Судома, спрага і різке прокидання. Вдих. То був сон... 

На ранок – звична полуда, марево, цілком пристойна ілюзія. Звичні дози рутини для підтримки існування, і легкий блюз, цигарки, кава, випадкові зв’язки. Усе цілком вільно та правдоподібно до нових дощів. 

До нових випадкових сповідей чужим, коли сплін обридає до нудоти, а думки плутані від суміші дешевого алкоголю. 

Коли ліжко зім’яте сумнівами легкодоступних дешевих ляльок, серце все одно, будь що, шукатиме у тінях цих повій бодай кволу бліду примару, що хоча б на міліметр схожа на неї, ту єдину, чиї руки так і не торкнулися сторінок його осоружної долі. 

Грубо, цинічно, він смітитиме випадковими лестощами на проторених шляхах мізерних паперових душ. Фальшиво посміхатиметься, механічно обіцятиме передзвонити і йтиме далі, не озирючись, безпардонно забуватиме. Це для нього так само звично, як ніким не випрасована сорочка вранці, дзвінки без відповіді вдень та дивне почуття десь на брудному дні пластикового серця пізно вночі. І так щодня. 

І неважливо який місяць, число. Це буде чергова чашка кави, як панацея від хронічної застуди душі. 

Продажна ілюзія штучної любові стане цим цукрозамінником почуттів, різницю між котрою і справжньою помічатимуть на дотик сліпі клаптики спаплюженої душі; вперто протестуючи перший час, вони звикнуть, що неприємний осад фальшу топитимуть кавою і труїтимуть нікотином. Решті-врешті вони стомляться, вивісять білі прапори з останніх сил і слухняно прийматимуть підробку за повинне, як виснажена хворобою дитина слухняно і байдуже ковтає пігулки. 

Чи дочекається він прощення тієї єдиної Мадонни? Мабуть, йому не вистачить сил на щире каяття, щоб плисти в потоках бруду звичок проти течії, замість буденного буття сміттям. 

Чи надовго вистачить такої вічності? Хтозна, чи є на звороті боці підробки термін придатності? Навряд чи. Він все одно нехтує подібними правилами, як і рештою з почуттів. Його недосяжна мета, свята недоторкана Мадонна – на іншому рівні, десь на небі. Вона стиха, аби ніхто не бачив, спостерігає звідти за його тривожними півснами, світячи печальними зірками у його смутну душу; шукає порятунку від сум’яття. Стомлена від утопічної ідеальної гармонії. Оплакуючи нерозділену любов, утому і загублену душу, живе за правилами, стиха гаряче молячись за його очі, що їх він боїться здійняти до неї. 

Хтось має перший ступити у прірву, забути про межі і зламати ірреальні рамки штучного раю, аби створити ідеальний сплін на двох останнім подихом волі та змахом зламаних крил. 

От тільки їй, простій смертній, що маючи право, не наважилась привласнити його, належить небо її душі та тонкої пристрасті, а він, хворий на вічність, не має влади над своєю душею, став маріонеткою власних звичок. 

Їх вічність приречена на тандем на відстані. 

Кінець історії. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.08.2011 Поезії / Вірш
Без назви
19.08.2011 Проза / Есе
Ти - тінь сонця
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Есе Про кохання
25.10.2011 © Тая
Божевільна, грішна думка…
17.08.2011
Ілюзія
28.07.2011
Не йди
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (1+1+0+0+0)
Переглядів: 449  Коментарів: 3
Тематика: Есе, кохання, щастя, життя, сучасність та любов, ілюзія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.08.2011 21:30  © ... для Каранда Галина 

Моє життя не варте й пісчинки у вічності, створеній Богом. Я могла б багато чого сказати на цю тему, але людям властиво вірити лише тому, що вони бачать самі, отож мій біль залишиться при мені.

 17.08.2011 16:16  © ... 

Вічність у тому сенсі, що це не єдиний випадок...

 17.08.2011 14:55  Тарас Іванів 

Продажна, штучна, смертна?.. У вічності відстані знівелюються... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.09.2013 © Тетяна Белімова
02.01.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди