Розбите серце
Мені завжди було цікаво якого кольору твоя кров. Ти казав, що гранатового, але я тобі не вірила. Ще мені було цікаво чи ти мене любиш. Або чи я тобі хоча б подобаюсь. Ти казав «так», але я думала «ні».
Тому одного вечора я вирішила сама про все дізнатись. Поки ти спав я взяла ніж і розрізала тобі груди. Мої руки огорнула тепла хвиля твоєї крові. Все ж таки про неї ти збрехав. Вона була в тебе бірюзового кольору. А я завжди думала, що ти належиш до групки самородків з голубою кров«ю. Видно я помилялась.
Потім я дістала твоє серце. Воно важко зітхало. Я довго шукала ключ від нього. І нарешті знайшла його в шлунку. Я обережно відкрила твоє серце. Всередині усі стінки були обписані словами „люблю“, „кохаю“ і моїм ім»ям. Від цього видовища я ненароком впустила твоє серце. Воно впало і розбилось на три гарні симетричні частинки. Я швиденько підібрала йогоі спробувала склеїти суперклеєм. Але воно не хотіло склеюватись. Тоді я перев«язала його ниточкою і обережно поклала назад в тебе.
Я зашила твоє тіло. Майже нічого не було помітно. Мене продавали за мідний цент тільки мої руки. Бо з них капала кров.
Вранці ти прокинувся з дивним відчуттям у грудях. Я сказала, що то любов, а ти сказав, що зрада.
Я сказала „вибач“ і, обернувшись, пішла геть.
