Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.10.2009 17:08Повість
Для вчителів  Для студентів  Для коханої [для коханого]  Про любов  
Чорний асистент
00000
© Комарова Ольга

Чорний асистент

Розділ ХІ
Комарова Ольга
Опубліковано 19.10.2009 / 984

Ольга склеїла малюнки. Вони повернулись назад у земний світ. Малюнки вона повернула йому. 

До Нового року залишилось всього декілька днів... І раптом звістка – Оля не допущена асистентом до екзамену. Як же так? Чому? Вона, збентежена до втрати пульсу, знаходить його, а він холодно вказує рукою на двері: 

– Студентко, ви не допущені... 

І ці холодні слова розтерзали її любляче досі серце. Те, що вона не має права прийти і здати іспит, не дуже її засмутило – не в оцінках щастя. Чому ж він так поводить себе? Як ніби всього того і не було, як ніби все те їй примарилось: і він, і відголосок його душі, і маленьке ніжне Кохання, яке оселилось віднедавна у його серці... Доля знову жартує над нею, насміхається та ще й так невчасно. 

... Асистент пожартував. Невдало, правда, бо його Княгиня проплакала під новорічною ялинкою декілька безсонних ночей. Ольга хотіла запитати чи пам’ятає він усе, що вони пережили разом, але зволікала – раптом він сприйме її за божевільну? 

... Вона прийшла понуро на екзамен, без надії на краще. Але одразу ж стрепенулась, почервоніла... Ось-ось він підійде до неї. Але... Віталій холодно зиркнув і стрімко пройшов вперед до дверей своєї кафедри. Ольга розгублено поглянула на нього і застигла на місці. Навіть по спині війнуло крижаним холодом... А де ж ті палкі обійми, на які вона так довго чекала? Ольга потонула в сльозах. Згодом Віталій вийшов, невтішно окинув її своїм холодним поглядом і потягнувся до інших дівчат з її курсу. Вона крізь шум у коридорі вслухалась в уривки його коротких реплік і втирала злегка свої гарячі солоні сльози. Він дуже переживав за одну студентку, потім за іншу... А як же вона? Невже йому настільки стала байдужа його маленька трепетно любляча дівчинка? 

І навіть готуючи білет, вона все рівно палко споглядала на свого асистента, який сидів біля екзаменатора. І її ледь зім’ятому листочку не було багато пишних фраз, хронологічних дат – він заважав їй, проте Ольга ані трохи не противилась цьому. Він покидьок, безперечно, але вона любила його і пробачала усі ці вибрики в далеко не перший раз. 

Пройшов кришталево і День Святого Валентина. Жодних пояснень, жодного слова – нічого... Він просто потонув у мовчанні. 

Чорний асистент холодно, впевнено проходив щодня. Невже Ольга дійсно для нього стала настільки чужою, віддаленою за такий короткий період? Ользі здалось, що він знайшов собі іншу. “Нехай буде так. Я змирюсь, відпущу його...” – подумала вона, коли через декілька днів побачила його нову дівчину. Віталій поводив себе вільно, впевнено, в деякій мірі навіть розв’язано. Асистент обіймав її при всіх, не боючись бути поміченим. Серце Ольги облилось кров’ю: вона завжди шукала якийсь офіційний привід, щоб він нічого такого не подумав, та й зі студентів щоб ніхто нічого не помітив... А тут – відкрито, відверто, показово, на її очах. 

Але вона любила його і тому відпустила. Зовні відпустила, а серцем – не змогла. 

Та зі своєю новою дівчиною він довго не пробув. Вперше побачивши їх разом, вона насправді бачила їх востаннє. Віталій залишився один – вони, мабуть, розлучились. Проте, Оля розуміла, що не потрібна йому, хоча відкрито він цього так і не насмілився сказати їй. Знайти розраду було так нелегко... 

Одного разу, коли дівчинка йшла на роботу, біля Вітрової брами її перестрів чорний, дещо брудний, кудлатий пес. Спершу Ольга злякалась, а потім почула за спиною: “Не бійся. Це Степашка. Він не кусається”. Вона розгубилась, зніяковіла і сама того не бажаючи, випадково заглянула у ті сумні собачі очі. Кажуть, що дивитись в очі собака не можна – вони дуже відчувають людський страх, можуть накинутись. Але цього разу подібна реакція не простелилась. Щось було не так... Блиск його очей видався їй знайомим до болю. І його чорна шерсть і дещо облізлий хвіст – щось нагадало їй чорного асистента, який був самотній , покинутий, нікому не потрібний... Колись, не тепер. 

Оля афективно, в деякому запамороченні, попрямувала поволі до лавки, присіла на краєчок і заплакала. Кумедний пес Степашка прийшов до неї і почав ластитись, немов хотів сказати: “Оля, не плач”. Але не плакати вона вже не могла. Чому все це сталось саме з нею? Чому він з’явився в її житті, навіщо? Вона питала себе ледве не щомиті, про те не знаходила відповіді. 

Степашка сумно поклав свою голову ї на коліна і дещо заскавулів. 

І так вони зустрічались майже щодня. І чим гірше відносився до Ольги чорний асистент, тим частіше Степашка вичікував її біля тієї ж брами, щоб поластитись об її тендітні руки. 

К-П Весна 2008
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.10.2009 Проза / Повість
Чорний асистент (Розділ Х)
19.10.2009 Проза / Повість
Чорний асистент (Розділ ХІІ)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Повість Про любов
14.01.2010 © Ліліана Філіпчук
Вона хотіла побачити диво
19.10.2009
Чорний асистент (Розділ ХІ)
19.10.2009
Чорний асистент (Розділ ІХ)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 777  Коментарів:
Тематика: Повість, проза
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
29.08.2010 © Віта Демянюк
10.07.2013 © іміз
17.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди