10 правил критика-мазохіста

1. Бийте першим. Розпочинайте критичний відгук з перерахунку недоліків твору і ними ж закінчуйте. Згадка про хороше зіпсує Вам настрій і, в найгіршому випадку, Вас ще й неправильно зрозуміють та пробачать. Хороший ляпас принесе Вам море задоволення.
2. Якомога швидше переходьте до висвітлення недоліків самого автора: криві ноги, великий живіт, косі очі, колгоспне минуле тощо. Вигадка та буйна фантазія вітається.
3. Не звертайтесь до автора по імені/ніку, а лише Вельмишановний, Ваша святість, пишу персонально для Вас  або просто, як до порожнього місця.
4. Якщо ж звертаєтесь по імені/ПІБ не забувайте писати це виключно  з малої літери та з граматичними помилками чи описками.
5. Більше часу приділяйте розмовам про авторські амбіції, корону на голові, почесну варту, овації, аплодисменти, низький уклін за сумлінну працю. Не забувайте дорікати йому його ж здобутками. За це Вас точно будуть метелити по повній програмі.
6. Постійно нагадуйте про те, що було, що є і що станеться. Автору не можна давати забувати про минулі гріхи та помилки. Так чи інакше це виллється в приємні відчуття для Вас від самого процесу відмотування спогадів минулих принижень.
7. Повчайте автора, коли він Вас про це не просить. В майбутньому це дозволить Вам дорікати йому невдячністю і підкреслювати власну доброту та толерантність.
8. Лайтесь (не плутати з лайКтесь), бо ж Ви неабиякий поціновувач лайки (не лайКів) у свій бік.
9. Ставте найнижчий бал по всіх творах автора без виключення не читаючи  і навіть декілька разів, якщо інформаційна система це дозволяє. Вихваляйтесь тим, які Ви безжальні.
10. Добивайтесь видалення автора з проекту, якщо він заважає обробляти інших авторів або Вам набрид і дотримання попередніх правил вже не приносить Вам жодного задоволення.

P.S.:Запевняю, що будь-які співпадіння з реальними особами абсолютно випадкові і жодного стосунку до конкретних людей не мають.

Не нужно додумывать слишком много. Так вы создаете проблемы, которых изначально не было.

Фридрих Ницше

Иногда человек хранит верность идеалам, которые давно отменили. Но верность от этого только крепчает.

(це я для себе)

О, мої улюблені маленькі літери))). Телефон знає, що після крапок треба з великої, а прізвища, гад такий, не розрізняє..
Ладно, наука дійсно хороша. По багатьох пунктах.

Яволь, Герр офіцір!)

я розумію що Вам болить і не виключено, що не заслужено Вас образили, але з боку це виглядає справді, що хто про що, а голий весь час про баню... все налагодиться значно швидше, якщо не крутити пластинку назад...

Ферштейн))) Я про "солодку прелюдію" ставання критиком, а Ви вже про дійство. Проте- не спорю)

додавати бажано в тему сказаного, а не вистрибувати з букетом квітів та патефоном на плечі під час похорону...

Читав) Просто трохи додав свого бачення)))

схоже Ви не читали заголовок, де чітко вказано для кого цей текст призначений

Нє-нє-нє. Я б все ж не забував про "бєзмєрноє ПРЄЛЄСТНА, БЄСПАДОБНА". Бо без цього ж не можна. Спершу "свіжоспечений критикуля", що бажає швидко стати Великим Гуру в даній темі, має швидесенько так розцмакатись з усіма, хто на цмаки западає (а западає більшість. Люди ж падкі на солодке, мов мухи на...). Це недовго. Дослідженням перевірено. Проте потім вже можна розцвітати в темі, мов піон, бо однозначна підтримка аудиторії гарантована (критикувати просто заради себе, красивого (ї) ж нецікаво, правда?)