Дещо про захист честі й гідності себе, друзів, дам під час спілкування в інтернеті

Розпочнемо відразу з поганих новин. Захистити честь і гідність в інтернет-спілкуванні неможливо в принципі. Тому видаліть власні акаунти на всіх сайтах та викиньте комп’ютер в пічку або змиріться з новою реальністю і уважно прочитайте те, що написано далі.

Інтернет спільнота формується зовсім по іншому принципу ніж ми до цього звикли в реальному житті і до якого нас готували батьки та школа. Це не сексуальні дівчата, не матері героїні, не сопливі школярі чи студенти в окулярах, не тюхтій сусід чи нарвана сусідка, не бабусі, не дідусі і не перекачені протеїнами атлети. З усіма ними ми дамо собі раду, бо мозок по візуальних характеристиках чи інформації про їх минуле видасть для Вас найбільш безпечну модель поведінки, якої Ви й будете дотримуватись. В інтернеті все не так. Інтернет – це світ, де розмір біцепса нічого в дискусії не вартий, Ваші 5 освіт чи шкаф прочитаних книг лише привід для насмішок, вік та стать ніхто навіть не помітить, бо за власним его та тотальної напів-фейковості довколишніх профілів це неможливо помітити. І Ви в цьому світі – це теж не Ви на вулиці. Ви в цьому світі таке ж хамло і фейк, як і всі інші, якщо будете піддаватися спокусі грати по правилах інтернет-хамства. Більше того, чим відвертішим і запальнішим борцем Ви будете – тим більше ненависті і всякого словесного лайна нагенеруєте. І розчаруванням та образам Вашим не буде меж…

Тому єдиний спосіб не втратити обличчя в новому світі (особливо якщо Ви йдете з відкритим забралом і добрим ім`ям) дуже пильно вибирати співрозмовників, а також опонентів для дискусій, які Вас збагатять чимось новим. В процесі цього Ви обов’язково будет нариватися на опонентів (бо ж інтернет-спільнота зіткана, в  тому числі, з дурних, амбітних, розумних, але абсолютно позбавлених відчуття відповідальності, особистостей), з якими Вам ніколи не досягнути компромісу і, головне, нічого в них не навчитеся. Тим більше, що за авою чарівного кота може сидіти, як професор Кембріджського університету так і псих після щорічної обов’язкової терапії. Ласкаво просимо в нову реальність.

В зв’язку з цим Ваші потуги вимагати поваги до себе або захищати честь та гідність друзів чи дами, більше нагадує боротьбу з вітряками ніж прагматичний спосіб допомогти. Чим глибше Ви будете втягуватись в дискурс без дна, чим швидше Ви перейдете на особистості і щось дізнаєтесь один про одного – тим більше у Вас шансів потонути в рядках лайна в Інтернеті. І Ваші намагання апелювати до адміністрації чи ще кудись ні до чого не приведуть. В Інтернеті безліч сайтів (в тому числі тематичних), де про Вас напишуть все, що думають, і інформація про це швидко пошириться через пошукові системи.

Ви можете апелювати далі і присвятити життя судовим позовам проти фейкових акаунтів, за якими нікого не знайдуть, але чи варте того Ваше життя? Якщо ж знайдуть, то не тіште себе однозначною думкою, що правова система визнає крайнім НЕ Вас. Чи не краще свій час присвятити творчості та коханим людям? Тому…

Єдиний спосіб захистити свою честь та гідність – це якомога швидше ідентифікувати неадекватного співбесідника і самоізолюватись від нього. На нашому проекті це ефективно забезпечує остання версія «чорних списків». А також вчасно порадити це зробити своїм друзям, рідним та знайомим дамам. Інакше Ваше опудало обов`язково буде висіти десь у фейсбуці чи на спині якогось віртуального «слоника» і Ви нічого з цим не зробите. В найгіршому випадку Ви обізлитесь на увесь світ і перетворитесь ще на одного ображеного троля, що рискатиме просторами інтернету в пошуках справедливості. В кращому: перечекаєте, наберетесь досвіду і наступного разу в власне коло спілкування не будете самовпевнено впускати кожного, кому на Вашу думку варто начистити пику чи допомогти вирости над собою.

все правильно. таке треба писати, бо люди в мережі геть втрачають землю під ногами. звісно кожен шукає тут своє самоствердження, але більшість намагається цього досягти за рахунок приниження - інших варіантів не знають.
до речі, ви не знаєте чи часто люди сперечаються з ботами по сайтах? окрім соцмереж, звісно. про таке теж треба попереджати.
люди старшого віку взагалі мережу за чисту монету сприймають. молоді і амбітні - як арену. такі хто вже щось знає про цю тему (себе до них відносю) взагалі на це як на цирк часто дивляться (я теж на всі ці срачі дивлюся як на кіно - в коменти чиїсь як залипну - капєц просто - годину можу читати - це негативна частина цієї розваги).
Дозвольте ще одну пораду/побажання - пишить, щоб люди не влазили в чужі срачі і не намагалися в них розібратися - це "-2" дні життя, як мінімум :)

останнє питаннє - я особисто перейшла межі?

цитую Вас:

"скромність – сестра таланту, а не нахабство і агресивність. Обдаровані люди схильні впадати в депресію за найменших дрібниць і впізнавати себе в об’єктах критики. А ті ж, кому й справді варто відкласти перо і взяти до рук лопату, мають, найчастіше, до критики три шари шкіри, як у бронтозавра."

 "Індивідуальна критика типу «поет Іванов – ган..н» більш корисна ніж образлива поема чи стаття на злобу дня, написана для всіх і ні для кого. Бійтесь нишком образити тих, хто цього не заслуговує, ніж давати привселюдний ляпас якомусь Фантомасу."

 Вважаєте чиюсь поведінку негідною - вкажіть йому на це прямо і без натяків, в приваті. Якщо впевнені, що це не допоможе вирішити проблему, то отакі правила на загал тоді тим більше не допоможуть... тільки відлякають багатьох совісних людей. 

я перестала розуміти ситуацію, якщо чесно.

Правила техніки безпеки пишуться покійниками, правила дорожнього руху - порушниками, а правила поведінки - негідниками... Такий справжній поряд речей...

я розумію, що світом правлять 2 відсоки... але якось думала, що ТУТ нічого ділити,.. тому принаймні Вас мають послухатися, якщо скажете прямо і конкретно,

Це все можливе в інших 98 випадках зі 100... Саме для отих одиниць, де це неможливо, й пишуться правила...

Так а не простіше сказати це прямо і конкретно тим одиницям??? може, люди просто дійсно не розуміють.
Я зіщулююся на кожну Вашу червону риску, шукаю і частково знаходжу себе у кохному Вашому блозі.. важкувато, скажу я Вам...і, думаю, не одна я така.
Я кілька разів казала вже - у випадку якихось претензій до мене хай люди кажуть їх відразу, а не тамують образу і накопичують злість. Наче ж адекватно сприймаю дійсність, за криве слово не накидаюся. Багато непорозумінь є дійсно просто непорозуміннями - хтось прочитав щось не так, як було написано... не з тієї інтонацією, не з тим наміром, не з тим змістом...

Щодо тих, хто просить правила .. Завжди знайдеться той, хто скаже, що ніде не було написано, що ножа в спину встромляти не можна було..
Але якщо й це прописати, то стає взагалі страшно...

Цікава стаття. Зрештою, не варто настільки багато уваги приділяти таким людям. Як в житті, так і в Інтернеті. Вони її не заслуговують

Це я зрозуміла... чомусь роками усім вистачало правил...

На рахунок Веспуччі я б не був такий категоричний. Все ж почалося з колективного "дайте нам правила спілкування"... Літератори попросили правила. Тоді я відчув себе ідіотом на псевдо Мойсей, який вивалив правила культурним людям. І що вони в них знайшли нового? Нічого... Зараз крокую далі...

:) пане Суворий. Закидайте вже оті червоні риски... Не всі - фейки, не всі ідіоти і не всі прагнуть над кимось познущатися.
В порівнянні із новинними сайтами, де дозволено коментування, портал це взагалі святе місце...
Не мені це, звісно, казати, але - не варто зважати на тих, хто не зважає на нас...
Все буде добре. Зрештою це хороша школа і прививка від аналогічних ситуацій в реалі... Такий собі дуже реалістичний тренажер...
Америки ніякої тут немає, елементарний здоровий глузд + досвід, так що веспуччі хай спить спокійно)))

Я, коли пишу ось таке, відчуваю себе ідіотом, який відкриває людям Америку... Певно підписуватим такі блоги псевдо Амеріго Веспуччі чи Колумб.

Я не дуже зрозуміла про опудало на спині слоника, мабуть, якихось слів значення не знаю.
Повчально.
Мені здається, що ймовірність натрапити на ідіота, якому в радість тебе оббрехати, нарозказувати про тебе гадостей, перекрутити біографію, розказати знайомим, що ти про них казав те, чого в тебе й в думках не було, існує і в реалі. І існувала завжди, незалежно від нету. Зараз просто час такий, що все в тисячі разів швидше і масштабніше.