Про важливість назв для літературних творів в інтернет-епоху

Так повелося, що поети минулого могли не турбуватись про назви своїх творів. Особливо коли об`єм тексту був незначним або автору було лінь щось вигадувати, бо ж суть написаного говорила сама за себе, а читач ніде окрім, як в цілісній збірці творів чи газеті, побачити його не міг. Ці автори напевно знали, що вірш читатимуть або запеклі фани або хтось випадково натрапить в газеті/журналі чи все тій же книжці. Резону особливого заморочуватись не було. Від тоді повелося, що назву можна замінити першим рядком і біс з ним, що суть першого рядка для сторонньої людини про сам твір нічого не скаже. Схоче - прочитає - розбереться...

Але все змінилося, коли окрім класичних старих добрих методів, які ще поки нікуди не поділися, читацька аудиторія почала гіганськими темпами приростати юзерами з пошукових рядочків Google та Яндекс. Архітектура, яка привязує Ваш авторський твір до цього рядочка пошуку, критично залежить від НАЗВИ твору. Крім цього, саме структура сайтів, як набору посилань, які ведуть до прочитання чогось конкретного, зав`язана саме на назві. Якщо до цього додати, що посилання на головній сторінці чи розділі сайту насправді (куди правду діти) конкурують між собою за увагу відвідувача, ігнорувати важливість чи наявність назви, намагаючись замінити її класичними зірочками, до яких ми звикли в збірках Блока, не є розумно. 

З сказаного резюмуємо:

1. Назва повинна бути навіть якщо для цього доведеться зламати свою лінь через коліно і розібратися, що ж Ви таке написали.

2. Назву треба надрукувати чітко, без зайвих пробілів, нормальними літерами, а не суто великими, як дехто полюбляє, щоб не заважати пошуковим сайтам коректно прив`язувати Ваш твір до рядка пошуку.

3. Назва має бути короткою, зрозумілою, влучною і відповідати суті написаного (враховуємо інтереси живих читачів та пошукових роботів).

4. В назві не треба вказувати назв розділів, подяки родичам, свої емоції, смайлики, додаткові коментарі, розповіді про те, як Ви провели літо тощо. Для цього на правильних сайтах існують додаткові реквізити (підзаголовок, номер глави/розділу, епіграф/присвята, анотація), а не розпорядження скидати все в одну купу бо так "красіво і всім все буде понятно".

P.S.: Все сказане є категоричними рекомендаціями для використання на сторінках нашого проекту, які точно зроблять його кращим, а Ваші твори привабливішими.

В продовження теми назв... Якщо хтось колись доросте до рівня, що до Вас підійдуть видавці з пропозицією, Вас надрукувати, Ви будете здивовані, як вони відфутболять Вашу назву і будуть впихувати щось типу "Любов, яка ненавидить любити" чи "Пошматована на клапті щастя" (або інші теми-тренди, що на слуху). І дискусія довкола назви буде більш запекла ніж навколо того, що Ви справді нашкрябали довгими темними ночами... Чому? Здогадайтесь самі... І так буде поки Ваше власне ім`я-бренд не почне переважати назву на палітурці Вашої книжки... 

дві кнопочки. вчора я говорила про кнопку "читати навмання". Вона верхня справа, відразу під гуглівським пошуком. А сьогодні я тобі намагалася показати оцю: . ... вгорі, в літбесідці, перед кнопкою "вихід"... ще детальніши я вже не зможу пояснити точно, хіба скріншот зробити і стрілочки пририсувати:)))

Інфомація стосується в першу чергу тих, хто ігнорує назву взагалі або формує її по принципу "накидаю по більше всякого"... Всім іншим просто варто взяти до відома, що Назва в інтернет-епоху це не просто назва... це огогогогого... фундамент контентного маркетингу і пошукової оптимізації...

де кнопочка? я щось два дні не можу розібратися

я теж в ауті)))

але ти поглянь, як класно працює в літбесідці оця кнопочка  

 ... саме по назві і по тегах... Суворий правий, прийдеться нам якось ламати себе через коліно)

Ніколи не любила заморочуватися з назвою - невже доведеться?.,.)

Та я зрозуміла і суть, і мету блогу. Сказала із точки зору автора, який про пошуковими думає в останню чергу, хоч і знає основні принципи їх роботи... Приблизно, звісно...

Чіп і Дейл не завжди прибігають на допомогу... Бувають запої. Цей блог з серії Допоможи собі сам...

Та якби я щоразу на вас ображалася,

то мене б тут давно не було

:) конкретно цей вірш автор назвала осінь золота,

 а вже ви чи щасливий вбили в пошукову назву слова притча про сліпого. Саме про це я й говорила. 

За що люблю людей більше машин (поки ще) так це за те, що вони здатні розуміти текст НЕ буквально...

Завжди варто спиратися на відсоток розумного, який може коливатися від випадку до випадку... Творчий процес не можна вписати в межі алгоритму, але він чудово вписується розумною людиною в межі розумного... Цим розумні люди до речі від дурнів і відрізняються... В других так не виходить.

Не ображайтесь... Це просто філософія в контексті Вашого "полізла читати" і знайшла...

Даний текст невелика спроба ввести всіх охочих в загадковий світ фахівців з СЕО-оптимізації. Маленький шажок з якого починається всесвіт... А так згоден. Как Вы яхту назовете - так она и поплывет Вебом...

вилізши з блогу, полізла в читати навмання. Попала сюди:   Тепер думаю про надпис на табличках і про назву цього вірша в контексті Ваших роздумів про те, як правильно що називати...

,,,а назвавши вірш "Про маму" чи "Весна" маєш ще більший клопіт з його пошуком по назві, бо конкуренція велика)...

а, іще... ліричний відступ)

мене особисто бісять красиві претензійні назви, а також коли назва обманює читача... відкриваєш, наприклад, по назві,  в надії прочитати про інтернет, а там про мило...

ох))) біда в тому, що я тоді сама свій вірш по назві не знайду... моя слабенька пам`ять орієнтується виключно на перший рядок...
ні, я, звісно, погоджуюся, все слушно і розумно сказано, і прислухаюся, та як воно в мене вийде - не знаю...
особисто мені допомогла б можливість автору самостійно закинути пару тег у публікацію при її збереженні...