Перед новими війнами (березень 1938)

Ще не пройшло двацять літ від кінця останньої світової війни, а вже всі держави Землі готуються до нового величезного удару. Покійний британський політик Р. МакДоналд, коли 1928 року був у Берліні, як гість тодішнього німецького уряду, сказав у своїй промові, що війни не буде, поки ще не виросте нове покоління, яке не знало війни. Небезпека війни, казав МакДоналд, буде збільшуватися з кожним роком, бо підростатимуть люди, які війну ідеалізують, як геройське і святе діло. Той таки МакДоналд зазначив тоді в своїй промові, що одною з найнебезпечніших країн, в яких може найлегше вибухнути нова світова війна, є Україна. 

Після промови МакДоналда минуло десять років. Мусимо визнати, що він мав добрий „політичний нюх". Справді, рік за роком світ наближається до небувалого в своїй силі воєнного конфлікту. 

Очевидно, не сама „зміна поколінь" приводить людей у різних країнах до воєнних настроїв. Є ще й інші чинники, куди важніші. Це насамперед руйнуюча робота московських комуністів, які своїм вмішуванням до внутрішніх справ усіх народів зруйнували демократичний устрій у великій частині Європи. Не забуваймо, що большевики виразно хотіли нової світової війни, а Троцький 1925 року навіть пророкував, що нова світова війна вибухне між Великою Британією і Злученими Державами Америки! Само собою, большевики хотіли бути поза війною, щоби пізніше виступити проти імперіалістів і продиктувати їм „світову революцію".

Та замісць світової революції в Європі большевики зо своїм комінтерном догралися до гострої реакції. Реакція, і то найзавзятіша, прийшла там, де комуністи сподівалися легкої перемоги совєтської влади: в Італії та в Німеччині. Перемога фашизму в Італії та в Німеччині дала приклад також іншим країнам, у яких демократія ще не пустила глибокого коріння. А разом із перемогою фашизму в тих державах почалося озброєння нечуваними темпами.

Всі, що зброяться, заявляють, що це вони роблять для більшої безпеки і що вони й не думають починати війну проти кого-небудь. Але все це — гарні слова. Перегони в зброєнні конче мусять вести до війни, бо врешті настає момент, коли одна група держав починає відчувати свою перевагу над противником і хоче цю перевагу обернути в діло, щоб не пропали гроші, витрачені на літаки, гармати й танки.

Здається, що такий переломний момент уже наближається в Європі. Франція, яка подиктувала Німеччині версальський мир 1919 року, тепер мусила примиритися з тим, що Німеччина крок за кроком той договір знищила. Прилученням Австрії Німеччина показала, що вона зовсім не рахується з такими міжнародніми зобовязаннями, як ті, що їх містив версальський договір. Адже Гітлєр прилучив до Німеччини Австрію, хоч недоторканість границь цієї держави була гарантована договорами і Лігою Націй! Після австрійської драми навіть сліпий міг побачити, що це не кінець, хоч Гітлєр і заявляє, що Німеччині потрібний спокій.

Через тиждень після прилучення Австрії до Німеччини несподівано показала свої імперіалістичні роги Польща супроти Литви. Литва і Польща — члени Ліги Націй. Але це членство не перешкодило польському урядові надіслати литовцям ультимат, який міг би привести до війни, коли б Литва не підкорилася. 

Чи польський ультимат був поданий так собі, випадково, саме після перемоги Гітлєра в Австрії? Зовсім ні. Не є таємниця, що Німеччину й Польщу зв`язує тісне порозуміння в східно-європейських справах. Відомо, що вже від 1933 року уряд Гітлєра домагається від Франції, щоб Німеччині дано „вільну руку" на сході Європи. В цьому Німеччині допомагає Польща. Нема сумніву, що польський ультимат Литві був спробою, як на це відгукнеться совєтська Росія. Литва не хотіла уступати перед польським насильством, литовський уряд просив допомоги з Москви. Але Москва порадила литовцям уступити. Капітуляція Литви була фактично капітуляцією Москви.

Очевидно після цього спроби уколоти СССР повторяться. Експеримент з Литвою був для Варшави й Берліну доказом непідготовленості московського уряду до активного виступу в обороні заприязненої з Москвою держави.

за матеріалами газети Свобода  (березень 1938)

З цього місця війна уже стала невідворотною...

Який коктейль взаємних інтриг...
Думки дуже слушні... от точнісінько як Ремарк писав: всі кажуть, що не хочуть війни, а війна вже тут! І сценарій завжди майже однаковий.