Українці в Румунії: в тюрму за вишиванку (травень 1938)

ЧЕРНІВЦІ (Буковина): — Українське життя в Румунії цілковито здавлене. Припинений усякий газетний чи книжковий рух. Немає можливості вести примітивну культурну роботу. Ці справи розбирає, чи повинна розібрати, Ліга Націй, але ледви, чи з того вийде для українців в Румунії що добре.

ЧЕРНІВЦІ (Буковина). — Румунська влада видала розпорядок про новий адміністративний поділ Румунії. Зроблено це в такий спосіб, щоб були усунені історичні українські назви таких українських земель, як „Бесарабія" і „Буковина". Тепер вони зникнуть з географічних карт. І не будуть уживані в урядуванні.

Українці в Румунії: МАЄМО ЗАМКНЕНІ УСТА, НЕ МАЄМО ПРАВА НАВІТЬ БОРОНИТИСЯ

Яка не була б румунська конституція, який не був би румунський уряд, становище українського народу в Румунії від того не зміняється, бо воно не має нічого спільного з тим, що написане у конституції, а з другого боку, відношення кожного румунського уряду до українців одне: негативне.

Але справді безцеремонна та жахлива нагінка на все, що українське, почалася від „Самостійницького процесу", тобто від демонстрації супроти румунського гімну. Тоді заборонили в усіх школах Буковини, Басарабії та Мармарощини науку і навіть релігію нашою мовою. Суд, військо, громадські уряди урядують тільки по румунськи. В урядах висять таблиці з написами, що урядовця, який говоритиме по українськи, зараз викинуть зі служби. Православний священник не має права відправляти похорону або вінчати по українськи. 

Після тієї демонстрації проти румунського гімну влада припинила діяльність усіх наших товариств. Арештували й гнобили свідомих. По шістьох місяцях, після того як товариства дали цілу низку заяв вірності Румунії і королеві, влада дала їм дозвіл вести далі свою працю. Але кожне товариство мусить кожний раз вносити прохання на дозвіл на засідання. Співацькі й театральні товариства мусять кожного місяця просити дозволу на проби, причому влада не дозволяє більше ніж дві проби на тиждень. За кожну пробу треба платити 50 левів. Але ні цей дозвіл, ані ця плата на убезпечують від несподіванок від влади. Час від часу військо оточує «Народний дім» або іншу нашу установу та проводить ревізію всіх присутніх. Це у Чернівцях. В провінції не можна носити вишиватої сорочки. 

Черновецькі аматорські гуртки мусять кожну, навіть таку стару, як світ, п`єсу посилати до цензури до Бухарешту, і то кожного разу, коли хочуть грати. Дозволи дає тільки команда дивізії. Як виглядають такі дозволи свідчить про те факт, що цього року заборонили всі Шевченківські свята. Або ось такий приклад; „Чоловічий хор" і „Кобзар" підготували монументалье свято і хотіли дати його під фірмою звичайного пропису. Дістали дозвіл на 17-те квітня. Але вже 11-го квітня міністерство внутрішніх справ заборонило концерт. 

Ще цікавіша історія з п`єсою Черкасенка „Вельможна Пані Кочубеїха", яку підготував „Міщаський Хор". На прохання прийшов з Букарешту дозвіл виставити п`єсу, але заборонили артистам виступати в історичних одягах. Отже в неділю, 10-го квітня ц. p., йшла у Чернівцях при битком заповненій залі „Народного Дому" цікава вистава: Генеральний писар Кочубей, полковники Данило Апостол та І. Іскра... у фраках. Кочубеїха, Мотря та інші в одягах з ХХ-го століття. Не треба додавати, що програмки дозволяли видрукувати тільки румунською мовою.

Від нового року до 17-го квітня відбулося всього чотири театральні вистави у Чернівцях, 5 на провінції. Басарабія і Мармарощина мовчать... 

Так виглядають наші права, так виглядає наше життя. Нас тут 1,200,000. Над нами два воєнні суди: в Кишиневі і Чернівцях. Засуджують на роки за вишивану сорочку; за українську пісню, за галицьку або американську газету, за необережно сказане слово.

Були у нас часописи „Самостійність", „Рада", „Правда", і „Хліборобська Правда", „Самостійна Думка", „Українські Вісті", „Українська Ластівка", „Час". Всі вони втримувались за гроші читачів і всі їх румунська влада закрила. Сьогодні виходить за окремим дозволом тільки „Час". Правда, він ніколи не був надзвичайно редагований, але тепер жах на нього дивитися: під примусом мусить він приносити старі переклади з румунських часописів. Маємо замкнені уста, не маємо права навіть боронитися перед терором та переслідуваннями.

за матеріалами газети Свобода (травень 1938 року)

Дякую! Дуже цікаво, пізнавально й на часі!