23 травня 1938 року в Ротердамі вбито очільника проводу ОУН полковника Євгена Коновальця

РОТЕРДАМ (Голяндія). — Дня 23. травня:, Вибухнула бомба, яку ніс із собою один з перехожих. Бомба вбила того, що її ніс. Згинули також дві особи, що в той час переходили вулицею попри особу, що мала ту бомбу. Кажуть, що та бомба була призначена для Гайнца Тібена, німця, якого недавно судили в Німеччині за шпигунство, а потім відпустили на волю. Він прибув до Ротердаму і був близько того місця, де вибухла бомба. Але він не зазнав ніякого ушкодження.

РОТЕРДАМ 24. травня: Справа експльозії, яка мала місце в самій середині міста, далі оповита таємницею. Між пошарпаною одіжжю знайдено на місці експльозії паспорт, який правдоподібно був виданий у Чехословаччині, а виставлений на ім`я Новака (чи Новача?— Ред. ;,Свободи"). Та мабуть паспорт був підроблений. Особа, яка назвала себе Новаком, так записала себе в готелі, що знаходиться близько місця вибуху бомби. По вибусі, кілька годин пізніше, прилетів літаком з Праги один чоловік і питав за Новаком у готелі. Його арештовано. Та він відмовився подати поліції інформації щодо того, чому він прибув до Ротердаму. Як також не хотів виявити свого справжнього імені. Поліція вважає ті дві людини членами тайної, нечеської організації, які прибули до Ротердаму, щоб тут придбати вибухові матеріали. 

РОТЕРДАМ 26. травня: Поважна ротердамська газета, яка ніколи не подає неперевіреної інформацій, стверджує, що є ознаки, що в експльозію замішані совєтські агенти. Це та експльозія, що спричинила смерть Новака. Той самий часопис подає далі, що Новак був правдоподібно провідником українських націоналістів.

РОТЕРДАМ (Голяндія), 28-го травня: Встановлено особу того, кого вбито під час вибуху бомби в понеділок, 23. травня. Це Євген Коновалець. Він був провідником українського націоналістичного руху і головою української пресової агенції в Берліні. Агент советської тайної поліції, який виконав „екзекуцію", утік і заледве чи його впіймають. Кажуть, що це вбивство було сплановане наперед роками, але виконано його лише тоді, коли агент здобув довір`я Е. Коновальця, вдаючи ревного націоналіста.

ЛЬВІВ — 3 відомостей, поданих львівською пресою про те, як згинув полк. Евген Коновалець, виходить, що він прибув до Ротердаму 23 травня в год 11:20 перед полуднем поїздом з Німеччини і заїхав до Ґранд Готель Сентраль, де винайняв кімнату ч. 104. Мав із собою досить великий куфер, валізку і машинку до писання. Як потім, виявилося при ревізії, в куфері була велика маса українського пропагандного матеріалу. Машинка до писання була українська. 

Зараз по приїзді полк. Коновалець вийшов з готелю і зайшов до кавярні „Атланта", куди по кількох хвилинах, десь біля 12 години зайшов також інший чоловік (високий брюнет) і присівся до полк. Коновальця. До новоприбулого звернувся кельнер по німецьки і спитав його, що замовляє. Кельнер завважив, що новоприбулий гість вручив полк. Коновальцю пакет середньої величини, що виглядав наче запакована книжка. По врученні цього пакету, що його полк. Коновалець положив біля себе на кріслі, випив той новоприбулий гість замовлене пиво і, не заплативши, попрощався з полк. Коновальцем та швидко вийшов з кав`ярні. Полк. Коновалець посидів іще хвилину, а опісля, всунувши пакет до верхньої кишені маринарки, вийшов з кав`ярні й пішов у напрямі свого готелю. Експлозія наступила в годині 12:15 пополудні і вона розірвала полк. Коновальця на шматки. 

Того самого дня в год. 4. пополудні прибув до Ротердаму літаком чеських летунських ліній „Владислав Бора" себто Ярослав Барановський, що перший розпізнав тіло полк. Коновальця, а поглянувши на нього, зомлів на місці. Барановський мав забрати від полк. Коновальця у Ротердамі гроші, а полк. Коновалець мав зустрітися з одним чоловіком, що фігурував під назвищем Валюх, з яким полк. Коновалець зустрічався вже й попередньо, навіть у Ротердамі. Валюх не раз передавав полк. Коновальцю пачки з солодощами і папіросами. Але оточення полк. Коновальця не допускало, щоб він навіть курив передавані йому тою особою папіроси, бо боялися, що вони можуть бути отруєні. Оточення полк. Коновальця і його дружина остерігали його перед Валюхом, якого вважали агентом ГПУ. У пачці, яку Валюх передав полк. Коновальцеві, була годинникова бомба, яка вибухнула кілька хвилин по тім, як Валюх відійшов. 

У похороні полк. Коновальця узяв участь литовський консул, бо виявилося, що полк. Коновалець був литовським громадянином.

Голандська поліція і німецька скомунікувались і працюють разом, над тим, щоб впіймати вбивцю полк. Коновальця. А голандський уряд визначив високу нагороду за Валюха. 

ВАРШАВА. — Польська Агенція Телеграфічна подає, що з нагоди трагічної смерті полковника Євгена Коновальця польська преса розписалася шиpoкo про його „сумну" роль, яку він відіграв як провідник української терористичної` організації. Польська преса пише в один голос, що ця українська організація була під „чужими впливами" і була фінансована. „заграничними чинниками" та організувала на терені східньої „Малопольскі" численні напади, замахи і вбивства. Далі польські газети перераховують низку замахів Коновальця і „його агентів", які виконано від 1921 року. Вона згадує за вбивство Твердохліба, а далі за замах на голову держави Пілсудского, якого то замаху доконав Степан Федак, шваґер полк. Коновальця. Далі згадує за замах на президента Войцєховского. Польські часописи твердять, що полк. Коновалець був винуватцем смерті польського куратора Собіньского, як також смерті посла Тадея Голуфка, що дуже змагав до того, щоб „погодити поляків з українцями". Полк. Коновальцеві приписують ті газети вбивство директора української гімназії Бабія, як теж убивство міністра внутрішніх справ Пєрацкого, а далі комісара поліції Чеховского і багатьох інших. Потім згадує польська преса про різні напади на почтові уряди, як теж про „провокаторський напад на совєтський консулат", а далі про замах на Східні Торги, різні підпали та нищення польського добра і навіть українського. Через смерть полк. Коновальця, пише польська преса, Польща позбулась одного з найважніших чинників, що сіяв заколот серед українців у Польщі і копав прірву між польським і українським громадянством.

за матеріалами газети Свобода (травень 1938 року)