За що чекісти вбили Євгена Коновальця? (травень 1938)

ПО СМЕРТІ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ (Надіслане зі Львова)

Смерть полк. Євгена Коновальця — це великий удар для української справи. Була це людина незвичайна, віддана цілим серцем і цілою душею справі визволення рідного народу, справі збудування для нього власної держави, самостійної країни. Його енергія була спершу спрямована проти Польщі, і він створив у краю низку бойових організацій, що далися добре взнаки національному противникові, а найбільших злочинців таки і смертю карали.

Але з часом відносини на полі закордонної політики змінилися. Тому полк Коновалець взявся до енергійної роботи проти другого великого, небезпечного і безоглядного противника, проти большевицької Росії.

А втім його зв`язки сягали далеко і він усюди старався у різних державах добути союзників для боротьби з ворогами своєї батьківщини, його незвичайна рухливість і енергія доводили наших противників просто до оскаженіння, і не було лайки, якою вони не обкладали його чесне ім`я.

Але ту ненависть і скаженість ворогів уміли добре оцінити його земляки. Вони знали, що десь там по Європі він їздить та веде не так голосну, як тиху, але успішну українську пропаганду. І не тільки пропаганду веде, але й готує відповідні сили, щоб їх ужити як слід у відповідну хвилину.

Чиж це не була небезпечна людина для ворогів українського визволення? Чи не треба було за всяку ціну усунути її? І лише треба здивуватись, що аж досі цього не зроблено, зглядно, що аж досі покійник умів оминати так зручно наставлені на нього пастки. Але в кінці Совєти так налякалися, що таки рішилися позбутись полк. Коновальця. А це, як кажуть, головне за те, що він їх почав атакувати акцією на Далекому Сході. 

Від деякого часу почав виходити в Харбіні часопис під назвою „Вільна Україна" з кличем „хай живе національна революція і її вождь полковник Коновалець!" Одночасно з`явилася в Харбіні брошура, що ширила ідею створення незалежньої України. Ту брошуру видано мовою українською, китайською і японською. В українськім і китайськім виданні цієї брошури були виступи і проти Coвєтів і проти Польщі, а в брошурі японською мовою були виступи тільки проти Советів.

Одночасно з пропагандною роботою ведено також і чинну акцію. Її ціллю була в основній мірі армія Бліхера, що стоїть на манчуцькій границі, а Манчуко, як відомо, стоїть властиво під управлінням японців. В армії Бліхера є коло 40% українців. Ширити українську пропаганду в диверсійних цілях було очевидно в інтересі Японії. Полк. Коновалець міг почати того роду роботу, бо й у Харбіні і на Зеленім Клині живе значний відсоток українців.

Ту далекосхідну акцію большевики вважали за більш для них небезпечну, ніж ту на Наддніпрянській Україні, де донощицтво дуже роповсюджене і де тайну організацію можна при допомозі провокаторів розконспірувати і знищити. Коли йде про поляків, то польські газети прямо радіють зі смерті полк. Коновальця та ще й небіжчика копають своїми брудними ногами. Видно наглядно, як вони ненавидять ту постать.

Та в тій трагедії радісне хіба те, що тут вірять, що зі смертю полк. Коновальця не скінчилась його робота, але що ведеться вона далі, бо він мав помічників і вірних друзів його ідеї.

Що і в Галичині він мав дуже сильну свою організацію, це довели численні карні процеси, зокрема проти членів У. В. О., а тепер проти членів О. У. Н. Пригадуємо, що підлеглий Коновальцеві краєвий комендант У. В. О. Ю. Головінський згинув також наглою смертю. Його арештовано, як відомо, перед кількома роками коло Бібрки, а застрелили його ескортуючі поліцаї пострілами в плечі, одначе з рапорті донесли, що це зробили „вскутек усілованя уцєчкі арештованего". Але не треба забувати, що він був тоді убраний у довгий плащ і мав сковані руки!!! 

Подібне трапилося і в травні цього року в Радехівщині з Мироном Харчуком та Іваном Дідиком, що були арештовані під приводом приналежности до ОУН та підпалу господарства польського колоніста Скавіньского. Урядове повідомлення каже: „У хвилі, коли обох бойовиків ескортували до вязниці, вони (сковані! — Ред.) кинулись утікати до найближчого лісу а тоді постерункові державної поліції в погоні за ними скористувалися пальною зброєю j вбил їх н а місці... 

Як бачимо, це вони зробили короткий процес. Без розправи, без доказів вини, не маючи очевидно компетенції карати когось смертю, вони таки їх повбивали, хоч не будучи самі скованими, легко могли їх обох наздогонити і наново ув`язнити. Ось таке діється на наших землях. А чи світ про це знає? 

І тут насуваються нам ось які думки: Доходять до нас з Європи вісті, що у Злучених Державах Америки, та мабуть і в Канаді, існують якісь організації „українських державників", товариства „Оборони України" чи „Соборної України", якісь „Січі", Стрілецькі Громади і їм подібні. Чи не було б добре, щоб вони всі принаймні тепер зійшлися разом і подумали над спільною акцією оборони рідної землі? Хоч би на те, щоб видати англійською мовою відповідні книжки про Україну, де були б докладно описані останні події.

за матеріалами газети Свобода (травень 1938 року)