Ревіндикація православних церков римо-католицькою церквою в Польщі (липень 1938)

ВАРШАВА. — До православної митрополії у Варшаві, як і до польського міністерства внутрішніх справ, напливають масово протести волинського і холмського православного духовенства в справі ревіндикацій, себто забирання римо-католицькою церковною владою православних церков, що були колись уніатськими. До Варшави прибувають також численні делегації українського православного населення Волині й Холмщини з протестами проти ревіндикацій. 

Але протестувати тепер не так легко. От старенького селянина з Крем`янця, Никифора Ничка, що їздив протестувати до прем`єра Польщі, Складковского, тепер польська адміністраційна влада виселила з прикордонної смуги.

ЛЬВІВ. — Львівське „Діло" передруковує уривки зі статті органу варшавської православної метрополії, „Слова". В ній змальовується положення на Холмщині в таких фарбах: „Те, що діється на Холмщині, описати вже важко. Того багатства фактів, які напливають кожного дня, вже не обійняти в кількох словах статті. Народ голосить. На численні заяви про алярмуючі переступи, що діються поруч з чинами „з наказу", приходить відповідь: „Ліс рубають, тріски летять". З місць лунає одно: „Рятуйте нас". Десятки делегацій оббивають пороги установ. І поки вони тут, пливуть до них телеграми з місць про те, що останній крок зроблено: „Церкєв збужоно" — „церкву знищено". Одинокими маяками стоять церкви так званих „етатних" парафій. Старі, давно замкнені церкви, де богослуження взагалі не відправляється, бурять, „а жеби свим відокєм нє шпецілі мєйсцовосці і нє пшипоміналі Росії Совєтскєй". А нові, скромні молитовні доми і церкви, побудовані замісць них, бурять „для тего, же сон нелєгальне".

‚‚Православні цвинтарі при всіх тих церквах закривають. Ксьондзи в супроводі поліцаїв приїздять пересвячувати церковні цвинтарі на католицькі. Невідомі особи роблять нахабні напасті на православних священиків: вибивають вікна в домах, стріляють; не говоримо вже про образу словами. Десять жінок з парафії села Хмільок, деякі відірвані від грудних дітей, сім тижнів терплять арешт в місті Бєлгороді за спротив владі при замиканні молитовного дому. Кривд так багато, що їх уже перерахувати і переказати годі".

ЛЬВІВ. — Офіційний пресовий орган православного митрополита, „Слово", в 27-му числі подає такі факти з життя Холмщини: За останні дні розвалено такі православні церкви: 18 червня розібрали дві церкви в містечку Тишівцях у Томашівшині; церкву св. великомученика Никити, збудовану в 1559, отже ще перед берестейською унією, і церкву Різдва Пресв. Богородиці, збудовану 1571 p.; 20-го червня, себто на само Вознесіння, розібрали церкви в селах Голубе і Забірцях у Грубешівщині; 22 червня в селі Панькові в Томашівщині; 23 червня в селі Юрові, того самого повіту; 24 червня в Клятві і Микуличах, того самого повіту; і в селі Копилові, у Грубешівщині. 

Всюди, пише „Слово", розбірки проводили під наглядом війтів і поліційної влади спеціальні відділи робітників при співучасті римо-католицького населення. Передбачають розбірку церков у селах Тарнаватці, Теребіні, Малкові й інших. Віце староста у Томашові повідомив місцевого православного декана (благочинного), що всі православні церкви й молитовні доми будуть розібрані, щоб „не нагадували населенню совєтської Росії".

Матеріалу з розібраних церков не віддають церковній владі. Православні цвинтарі біля розібраних церков, а також деякі нерозібрані церкви пересвячують латинські священики, що роз`їжджаються в супроводі поліції по селах Томашівщини.

Дня 1-го червня в селі Жерниках, де є всього 7 латинських родин, три католицькі ксьондзи прийшли з процесіями посвятити місце, на якому стояла спалена цими днями православна церква, і поставили там латинський хрест. Православні, довідавшись про те, прибули на площу зі своїм священиком о. Хоменком і молилися там від 8-мої ранку до 7 вечором, щоб не допустити в той спосіб до зайняття площі. На місці вівтарної частини спаленої церкви вони поставили свій хрест і 50 жінок зголосились добровільно боронити його день і ніч. 23-го червня о. Хоменко дістав поклик до тишовецького суду, явитись там другого дня. В суді переслухав його слідчий суддя, опісля арештував його і відіслав під конвоєм поліцая до прокуратора в Замості. Того самого дня прибув відділ 60 поліцаїв і провів арешти в селі, за те, що не допущено ксьондзів на площу.

ВАРШАВА. — Депутат Баран вніс у польському сеймі інтерпеляцію в справі нищення і палення українських православних церков на Холмщині, Поліссі і Підляшші. В тій інтерпеляції депутат Баран перерахував поіменно 107 українських сіл, у яких влада розвалила православні церкви. В деяких випадках невідомі справники підпалювали церкви, але польська поліція цілком нічого не робила, щоб викрити справників, даючи тим до зрозуміння, що підпал був виконаний за її згодою. Це татарське нищення українських церков відбувалося впродовж двох місяців. Воно продовжується далі. 

за матеріалами газети Свобода (липень 1938 року)

В Польщі "всі православні церкви й молитовні доми будуть розібрані, щоб „не нагадували населенню совєтської Росії".

а в цей час у "совєтській росії":

«Религия – тормоз пятилетки», «Долой религиозные праздники!», «Религия – средство порабощения трудящихся», «Все религии одинаково мешают и вредят социалистическому строительству», «Огонь – по примиренческому отношению к религии, по благодушию и пассивности в борьбе с классовым врагом», «Все в Общество воинствующих безбожников!». «Попы помогают капиталу и мешают рабочему. Прочь с дороги!», «Борьба против религии – борьба за социализм!». 

несповідимі шляхи твої, Господи...