Польський похід на українські дитячі садки (липень 1938)

ВАРШАВА. — Польська цензура не допустила вже п`ятий раз до появи журналика „Дитина", хоч у тій газетці редакція не вживала ані разу таких слів як „український" і „українець".

ЛЬВІВ. — У східній Галичині поляки повели широку акцію в справі організації літніх півосель по наших селах. Агенція „Всхуд" повідомляє, що досі урухомлено вже понад 2,000 півосель у громадах з мішаним населенням у воєводствах  львівському, станіславському і тернопільському. До цих півосель ходить майже 80,000 наших дітей, яких „виховують" польки, що закінчили спеціальні курси під проводом Т.Ш.Л. До цієї акції півосель поляки прив`язують велику вагу, сподіваючися в той спосіб, побільшити свій „стан посяданя". Одночасно по багатьох повітах польська влада заборонила українцям закладати садки „Рідної Школи". Заборони в останніх часах дістали такі українські села: Миців, Русинь, Гора, Будини, Вербіж і Осердів — всі сокальського повіту. Староство в Жидачеві по довгих заходах дозволило тільки на один садок у Журавні.

ВАРШАВА. — Депутат Василь Болюх вніс у сеймі інтерпедяцію в справі примусового навчання шкільних дітей римо-католицької релігії. Таке діється в Старому Скалаті в державній школі. Поляк учитель, у порозумінні з польським священиком, змушує ходити на лекції до польського священика 14 українських дітей, хоч родичі тих дітей кілька разів протестували проти того і доводили, що діти ходять на науку релігії до українського священика. Їх протести не допомагали, то вони звернулися з зажаданням до свого депутата.

ПОЛЬСЬКИЙ ПОХІД НА ДОШКІЛЬНУ ДІТВОРУ

Часописи в старім краю нотують новий прояв польського походу на українство: похід на українські дитячі садки. Так називаються по українськи ті школи, чи установи (в Америці їх називають з німецької „кіндерґартенами"), до котрих ходять діти, що ще замалі до справжньої школи, діти у дошкільному віці. Є це зовсім модерний витвір, спричинений новими умовами життя, серед котрих мати йде на цілоденну працю з дому й не має з ким лишити дітей. З природи речей у такому дитячому садку дитиною опікуються й мимоходом учать її різних речей: гігієни, естетики (краси), правил товариської поведінки, молитов, тощо.

Заведені вони по всіх краях і в усіх народів. Заведені вони були й серед українців, під впливом тих самих обставин і потреб, під впливом котрих вони повставали серед інших народів. Нема нічого більше природного понад те, що вони повстали.

Та польський уряд подивився на справу інакшими очима. Він бачив у цих садках не сповнення пекучої потреби широких кіл населення, а дивився за тим, які висліди такі українські дитячі садки мають для дітвори і то з національного боку. Бачачи, що там українські опікунки дітвори з природи свого українства говорили до дітей по українськи, вчили їх українських молитов, показували на красу української народньої штуки, тощо, польські урядники вирішили, що це все шкодить польській державі й пустилися в різні способи ці садки переслідувати.

Присікалися до них з одного боку адміністраційні власті, вважаючи їх за установи суспільної опіки. Домагалися від провідниць свідоцтв з закінчення відповідних шкіл, відповідного віку (25 літ), практики й таке інше. Очевидно, що це все не було б дошкулюванням, якби такі самі вимоги влада ставила й виконувала щодо подібних польських установ. Цього не було: від українського садка уряд вимагав сповнення різних вимог, а від польського садка не домагався просто нічого. 

Як адміністраційні органи вичерпали цілу низку дошкульних вимог, тоді до українських садків присіклася шкільна влада. Себто на тій основі, що, мовляв, садок це все-таки школа. Знову ставили різні вимоги до садків, які ставиться лише до правильних шкіл, і то ставили вимоги до українських садків, яких не ставили до садків польських. І ставлено ці вимоги не з ціллю добитися якоїсь поправи в тому, що треба справити, а з ціллю, щоб такими вимогами виправдати закриття садків. Так дійшло до того драконського рішення влади в чортківському повіті, де одним розчерком пера закрито 16 українських дитячих садків.

Похід польського уряду проти дошкільної дітвори ставить перед українським громадянством під польською окупацією завдання дати відпір цій новій спробі загнати українську дітвору в польську обору. Як видно з відгуків українського громадянства, воно добре розуміє небезпеку й свої завдання.

за матеріалами газети Свобода (липень 1938 року)

Звідки такі матеріали і чи є вони десь зібрані всі разом?