Перші економічні наслідки антисемітизму в Судетах (серпень 1938)

Одною з найпекучіших точок світової політики є справа судетських німців у Чехословаччині. Після світової війни сталося, що 3 мільйони німців прилучено до чехословацької республики. З народу, що панував над чехами, німці стали народом підлеглим. Всі німецькі партії в Чехословаччині були настроєні вороже до прилучення до цієї держави і вимагали для себе права самовизначення. 1918— 19 р. на німецьких землях Чехословаччини була деякий час „судетсько-німецька республіка", яка вела збройну боротьбу проти чехів. На чолі цього руху стояли німецькі соціал-демократи під проводом Йосифа Зелігера. Майже десять років німці в Чехословаччині стояли в гострій опозиції проти чехів. Проте мусили рахуватися з фактами. 1926 року дійшло до згоди між німецькою селянською партією та чехословацьким урядом. Німецький „союз сільських господарів" став членом урядової більшости в чехословацькім парламенті і дістав місце в уряді. 1928 року досягнено порозуміння між найбільшою тоді серед чехословацьких німців партією соціал-демократичною та чехословацькими соціал-демократами. Наслідком цього пoрозуміння був вступ німецьких соціал-демократів до уряду. Також німецька католицька партія стала урядовою партією в Чехословаччині. Лише комуністи продовжували домагатися права „на відокремлення" для німців, приналежних до Чехословаччини.

Здавалося, що дальший розвиток приведе мирним і спокійним шляхом до рівноправного співжиття німців і чехів у чехословацькій державі. Та ось прийшла світова господарська криза. В німецьких провінціях Чехословаччини була високо розвинена промисловість текстильна, скляна, залізна, вугільна і машинобудівельна. Враз це все зупинилося від 1930 року, десятки тисяч робітників і службовців опинилися без праці й без хліба. Хоч господарська криза не менше паралізувала була й інші краї Чехословаччини, однак серед німецького загалу ширилася думка, що за ту кризу відповідає чехословацька держава. Нічого не допомагало, що на чолі міністерства соціальної опіки в Чехословаччині стояв у добі кризи німець д-р Чех, який старався всіми силами й засобами держави допомогти німецькій безробітній людності. Все одно йшла пропаганда й агітація, що тільки прилучення чехословацьких німців до Німеччини може їх вирятувати з біди. 

Рух, ворожий до Чехословаччини, ще збільшився після 1933 року, коли Гітлер став канцлером у Німеччині. Серед судетських німців утворилася партія, що має поміч і вказівки з Берліну. Ця партія звалася на початку „Судетсько-Німецький фронт", а пізніше дістала назву „Судетсько - німецька партія". Всі інші німецькі партії, крім соціал-демократичної, ліквідувалися, їх члени вступили в судетсько-нмецьку партію. До 1938 року Генляйн та інші провідники судетсько-німецької партії заявляли себе прихильниками демократії. Але після прилучення Австрії до Німеччини ця партія зняла з себе демократичну маску і показала своє справжнє обличчя: судетсько-німецька партія проголосила, що вона приєднується до „німецького світогляду", себто до гітлеризму. 

Одна з прикмет гітлеризму — це ненависть до євреїв. Судетсько-німецька партія почала копіювати берлінські методи боротьби з євреями. В Німеччині переслідування євреїв дає деякі вигоди німецьким капіталістам, бо цим способом усувається дуже активних конкурентів — єврейських купців і промисловців. Також заборона практики єврейським лікарям та адвокатам звільняє посади і місця праці для німців. Але в Чехословакії політика антисемітизму серед німців дала вже лихі наслідки для самої німецької людності. В німецьких провінціях Чехословаччини знаходяться світової слави купелеві міста: Карлсбад, Маріенбад, Иоахімсталь і інші. Велика частина гостей у цих купелях — євреї. Коли заїхати серед купелевого сезону — в липні або в серпні— до Карлсбаду, то скоріше почуваєш себе ніби в Бердичеві, Станиславові або в Мукачеві, ніж у німецькім місті. Всюди бувало ходять поважні фігури рабинів у блискучо-чорних шатах, в ресторанах написи єврейською мовою, що тут можна дістати кошерну страву і т. д.

Розуміється, коли серед чехословацьких німців виявився протиєврейський настрій, то їхні купелеві міста опустіли. Євреї не їдуть лікуватися в ті міста, де їх можуть образити і їм погрожувати. Викликавши своєю нерозважною агітацією втечу єврейських пацієнтів із німецьких купелевих міст, провідники судетсько-німецької партії кричать тепер про „єврейський бойкот`` та про „єврейську ненависть до арійців". Але голосними словами й кличами не вдається збільшити доходів німецької людності в купелевих містах, що враз утратили половину своїх відвідувачів.

Зовсім та сама картина в Чехословаччині. Єврейські фабриканти, купці і фінансисти ліквідують свої підприємства і переносяться в чеські землі. Цими днями найбагатша фірма в Чехословаччині — Печек — продала всі свої підприємства чеському трестові. У Печековій компанії працювали в більшості німецькі робітники, а в канцеляріях чехів зовсім не було, самі німці. Але протиєврейська кампанія з боку німців примусила Печека до ліквідації свого бізнесу. Нові господарі чехи, очевидно, зроблять у бувших Печекових підприємствах чистку, яка не піде на здоров`я „расовим" німцям. Деякі єврейські капіталістичні підприємства в Чехословаччині, як, приміром, Печек,- перейшли в чеські руки, інші викуповують англійці. Німецькі націоналісти кричать про єврейську невдячність. Але причини цієї „невдячності" треба б шукати деінде, а не серед євреїв. Відомо, що капітал дуже чутливий на політичні зміни. Він завжди шукає безпечного місця для своєї праці. Між судетськими німцями єврейські капіталісти не почувають себе добре. Наслідок того — втеча єврейського капіталу в інші, безпечніші краї.

за матеріалами газети Свобода (серпень 1938 року)

До Голокосту усе було інакше... Нагадують. Добре підмічено.

Не знала, що Івано-Франківськ єврейське місто)
А судетські німці перехитрили самі себе... когось вони мені нагадують...