Лист митропол. Шептицького про переслідування православних українців польським урядом (липень 1938)

ПАСТИРСЬКИЙ ЛИСТ МИТРОПОЛИТА ШЕПТИЦЬКОГО В СПРАВІ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ УКРАЇНЦІВ ПОЛЬСЬКИМ УРЯДОМ

АНДРЕЙ Львівський І Галицький Митрополит Преосвященним Єпископам, Високопреподбним Капітулам і Всечесному Духовенству Галицької Провінції. 

Мир Вам о Господи і Божа благодать! 

Потрясаючі події останніх місяців на Холмщині змушують мене прилюдно станути в обороні переслідуваних наших братів, незєдинених православних христіян Волині, Холмщини, Підляшшя й Полісся та завізвати Вас до молитви за них та до діл покути, щоб виєднати з неба Боже милосердя.

Коло сто церков розібрано і розвалено. Много замкнено. Деякі спалено рукою незнаних злочинців. У замкнених церквах і каплицях заборонені Богослуження, і в них і поза ними. Між знищеними церквами є дорогоцінні старинні пам`ятки церковної архітектури. Часто, знищили і знаряддя релігійного культу. Людей змушували, іноді насильством, принимати католицьку віру у латинському обряді. Священиків, удержуваних лептами бідного народу, що з доручення своєї Духовної Влади виконували душпастирські обов`язки, виселювали та діймаючо карали грошевими гривнами або в`язницею. Неповинних людей нераз бито та видалювано з їхніх осель. Навіть не вільно там учити катехізму й проповідати матерньою мовою людей.

Православна Церква покрита жалобою. Православні Церкви поза границями держави наказують молитви і пости в намірі виєднання з неба заперестання релігійного переслідування. 

Ціле православне населення Польщі затривожене. Населення Холмщини зранене у найсвятіших і найблагородніших почуваннях. А всі з`єдинені з Вселенською Церквою восточні боліють над ударом, завданим самому ділу з`єдинення.

А те все сталося в хвилині, коли уряд предкладав сеймові до ратифікації уклад у справі поунійних дібр, заключений поміж Апостольською Столицею та Польською Державою. Тим хронологічним збігом обставин ініціаторий орґанізатори діла знищення скидають на Апостольський Престіл одіюм того, що сталося. Події на Холмщині нищать у душах православних, нез`єдинених наших братів, саму гадку про можливість з`єдинення, представляють Вселенську Церкву ворожою і небезпечною для православного народу. В очах кількамільйонового населення Польщі Апостоль ька Столиця представлена співвинною діла знищення. Отвирається нову пропасть поміж Східньою і Вселенською Церквою. 

Кому ж приписувати ті матеріальні й моральні руїни? Хто ж посмів у католицькій державі на очах представника Апостольського Престолу — Нунція, на очах многочисленних католицьких єпископів завдати Вселенській Церкві такий страшний удар? Хто ж посмів усупереч інтересам держави, з потоптанням традиції Маршала Йосифа Пілсудского, виконати таке безприкладне діло?

Це могло статися тільки за інспірацією укритих ворогів Вселенської Церкви та Християнства. Таке діло не могло нікому принести хісна крім них. Вони мали легке завдання, коли нищили частину Вселенської Церкви і нарід, що до тої Церкви належить, а могли заслонюватися сповидними мотивами, що нищать ворогів держави. Нищили Католицьку Церкву при мовчаливій апробаті або радісних оплесках многих католиків. Ми навіть не зверталися по поміч до наших братів латинського обряду. Вони могли нам цієї помочі відмовити, уважаючи нас, наперекір яскравим доказам, що так не є, за нелояльних громадян.

Законспіровані вороги Християнства не можуть у Польщі виступати явно проти католиків, бо ці останні надто сильні. Мусять маскувати свої удари. Діють через інших, посередньо, але і тоді можна їх пізнати по цілі, до якої прямують.

Осмілені успіхом, наважилися в останньому випадку нанести тяжкий удар на неповинних і бідних селян та священиків Холмщини, яких не могли оскаржувати у нелояльності для держави, удар, якого не могли оправдувати ніяким законом, зробленим тому народові. Наносять його, вживаю чи патріотичних гасел як „вирівняння історичних несправедливостей" і „нищення слідів неволі", а несвідомих католиків штовхають до нехристиянських учинків. Той удар нанесли неповинним православним так зручно, що рівночасно ударили й у Вселенську Церкву, але тим і зрадилися, показали, чим є вони в дійсності: це вороги Вселенської Церкви, вороги Християнства. 

Ми болюче мусимо відчувати всі терпіння наших братів, а антихристинські поступки мусимо затаврувати. Нищення церков у місцевостях, де церква потрібна народові, заборона відправи церковних Богослужень і карання за молитву — мусимо вважати за факти релігійного переслідування.

Мусимо, на жаль, уважати за тріумф ворогів Церкви — масонів, той моральних удар, завданий самій ідеї з`єдинення Церков та авторитетові Вселенської Церкви й Апостольської Столиці.

Мусимо запротестувати проти намагання кинути понуру тінь підозріння, що боротьбу з Православною Церквою апробує Апостольська Столиця. Мусимо також запротестувати проти того, щоб холмські події та політичну боротьбу з Українським Народом оправдувати інтересами Католицької Церкви.

Сьогодні може католицька опінія ще не зорієнтована, сьогодні ще багато католиків не здають собі справи з того, що сталося. Але те, що сталося, є і лишиться грізним моментом для католицької Польщі.

Для переслідуваних, так як і для нас, є потіхою, що Бог справедливий дивиться з неба на наші терпіння. Доля народів у Божих руках. Бог зможе з терпінь бідного народу випровадити правдиве тривале добро для нього, славу та перемогу для Святої Вселенської Церкви.

Дано у Підлютому в день св. Славного Пророка Ілії, 20 липня (2. серпня н. ст.) Р. Б. 1938.

† АНДРЕИ, Митрополит

за матеріалами газети Свобода (серпень 1938)