Витоки італійського антисемітизму (вересень 1938)

РИМ. — Італійський уряд видав розпорядок, на основі якого всі євреї, що поселилися в Італії по 1919 році та що не є громадянами Італії, мусять до шістьох місяців опустити край. Навіть ті мусять опустити Італію, що подали вже на громадянство, а ще його не одержали. Цей розпорядок уряд пояснює тим, що ці євреї-іміґранти мають певні політичні переконання, шкідливі для італійського народу. В купі з тим розпорядком проголосив італійський уряд також певні засади свого расизму. Отож, діти батька-італійця і матері-єврейки вважаються „чистими" італійцями, на противагу до німецького расизму, в якім аж третє покоління мішаного подружжя вважають „чистим".

РИМ. — Італійський уряд далі переводить „чистку" з євреїв. Цим разом італійський уряд заборонив усім євреям-учням вписуватися до яких-небудь державних і напівдержавних шкіл усіх ступенів. Тим, що студіюють в університеті, дозволили докінчити студії. Також заборонили всім професорам-євреям викладати і вчити в школах. В розпорядженні говориться, що школи це найважливіша ділянка в расовому вихованні, а євреї в тій ділянці найбільше старалися розточити італійську расу. Здогадуються, що незабаром італійський уряд усуне євреїв з усіх ділянок суспільного життя, навіть з економічної.

РИМ — Італійський уряд дав дозвіл євреям, щоб вони відкривали свої власні школи, в яких будуть учити своїх дітей того, що їм потрібно.

З ПРИВОДУ ІТАЛІЙСЬКОГО РАСИЗМУ

Возрожденіе" з 12. 8. 38, публікує більшу статтю з приводу введення в життя італійського расизму.

 „Нововведена расова політика в Італії, пише ця газета, стривожила пресу. Папа римський кинув обвинувачення, що Італія заводить у себе антисемітизм і повертається до темного середньовіччя. Щож це таке антисемітизм? Часи лібералізму довели були до того, що про євреїв, які панували всюди, ніде не згадувалось. Належало до доброго тону признавати євреїв рівноправними. Отже термін зник був майже зовсім. Так було би було і далі. Але по війні самі євреї підняли свою проблему зовсім відверто. Щоб її привести в життя, вони створили могутню світову єврейську організацію, яка нині пактує з великими і малими державами та з різними інтернаціоналами. Через те термін антисемітизм нині перестарілий так само, як несутнім був би термін антигерманізм чи антиіталізм. Офіційно італійський расизм народився 16.07.38 в формі декларації комісії професорів, яка з наказу Мусоліні розглядала дану проблему. Комісія визнала, що час створив європейську расу, а в її рамках різні великі і малі раси: німецьку, італійську, французьку і т.д. Кожна з них має свою культуру, історію, фізичні властивості, характер, психологію і т. д. Виходить, що раса в італійському понятті є нація. Італійська раса належить до серед-земноморської, згідно її західньо-європейської галузі. Тому, що італійська раса має свої властивості, треба її захищати від сторонніх впливів. Таким впливом є вплив племені, що впродовж віків відмовляється від злиття з італійською расою. Тим плем`ям є євреї. Інші племена, що жили в Італії давно злилися в одне з італійцями. Італія не вивищує одної раси над другою, тільки ставить між ними межу. Появу італійської расової проблеми викликало кілька причин, а між ними завоювання Ефіопії та діяльність комінтерну з його народними фронтами для поборювання фашизму, статті Лєона Блюма в газеті „Попюлєр" та  наплив до Італії німецьких євреїв. Єврейські погляди на расу-націю сходяться майже вцілості з італійськими. Професор Ейнштайн сказав раз з приводу Палестини, що кожна раса має свій національний інстинкт. Той інстинкт не дозволяє расам змішуватись. Звикнення євреїв до звичаїв і мови середовища, серед якого вони жили, не заглушило в них почуття окремості. Те почуття відділяє їх від європейців. І саме той інстинкт породив антисемітизм, що проти нього тепер борються євреї в пресі."

„Євреї, признаючи свій власний націоналізм-расизм, одночасно ставляться ворожо до націоналізму інших народів Той же самий Ейнштейн сказав раз у книжці „Як я бачу світ", що у відношенні між людьми він цінить не державу, а лише особистість. Чоловік творить усе високе, а маса залишається обмеженою в своїх почуваннях. Тому він ненавидить маси у воєнних уніформах і ладах. Під тим оглядом Ейнштейн не одинокий. За ним пішов Лєон Блюм, який у французькому парламенті сказав раз у бік правих послів, що він їх ненавидить. У 1922 р. єврей Іванович у газеті московських євреїв „Єврейская Трибуна", коли в Німеччині вбили єврея Ратенава, з ненавистю писав про німецьких націоналістів, вихваляючи ідеї Маркса і т. п. й засуджуючи німецький націоналізм на повне фіаско. За 10 років після того ті самі націоналісти прийшли до влади. "

„Свою проблему поставили на нинішню висоту самі євреї. Отже та проблема є проблемою політичною. Нині євреїв 17—20 мільйонів у цілому світі. Ясно, що такий чисельний народ з виразною національною свідомістю, повинен намагатися до того, щоб створити свою власну державу. Тому, що євреї не були в стані створити державу на своїй власній території, вони знайшли нову форму, а саме створення щось нібито держави всередині інших держав. У 1920 р. єврей Бунаков писав у вище згаданій газеті з приводу версальського договору, що Європа вступає в період смути переворотів. Євреї мусять приглядатись до всіх вигод і невигод часу, підходячи до всього з різних точок зору. Одначе найкраще було б підходити до всього з точки погляду нації як індивіда, що не дається розкласти. Всі великі рішення вони повинні приймати не в інтересі держав, у яких живуть, а в інтересі єврейської нації. "

„Отже по війні всі євреї, без огляду на держави, де вони жили, почали говорити про національний розум. Логічно за тим наступали і діла. Євреї організувалися в могутню світову організацію, а агенти тої організації збирають для неї грошові засоби в цілому світі. Час від часу відбуваються світові єврейські конгреси, а між ними діє вибрана екзекутива. Єврейський конгрес 1934 р. вирішив провести бойкот Німеччини. Перші взялися за бойкот 4 мільйони американських євреїв, а їм до помочі стала Американська Федерація Праці з 20 мільйонами членів. У тім році німецький експорт до Америки впав на 42%. В Англії євреям допомагає Робітнича Партія. Отже євреї оголосили війну Німеччині-державі. В різних державах вони ведуть ту війну при допомозі організацій московського третього й амістердамського другого інтернаціоналу та різних робітничих союзів."

„Чи всі євреї належать до тої організації? Ні. Меншість керує більшістю, але ні одна єврейська організація, що не належить до світової організації, не протестує проти дій останньої. В справах Палестини є опозиція, але коли йде про інші справи, то панує єдність. Коли судили вбивцю отамана Петлюри, то всі євреї боронили вбивцю. Існує єврейська організація ОРТ, що керує єврейською колонізацією України. Співпрацює з Москвою, червоною і білою (Шаляпін давав концерти з доходом, призначеним на колонізацію України євреями). Та організація збирає гроші на євреїв в Україні в цілому світі. Правда, москалі піддурили євреїв, бо взяли від них 18 мі-льйонів доларів, а нічого за те не дали. Залишається єреям лише Палестина, але і там справи не йдуть добре. Одначе євреї позицій не здають. Як расова національна одиниця, вони йдуть до своєї мети, до створення держави. Тому та проблема є політичною, а не антисемітською, як це твердять євреї". 

за матеріалами газети Свобода (вересень 1938 року)

Не пам`ятаю, де ми єврейське питання обговорювали... пристрою тут. Сподобалась історія.
В 1947 году знаменитый впоследствии режиссер Элиа Казан снял фильм «Джентльменское соглашение» — на острую в те времена в Америке (и прежде табуированную в кино) тему антисемитизма. Сюжет был такой. Молодой провинциальный журналист (Грегори Пек) получает работу в нью-йоркском журнале и берется за большой материал об антисемитизме. Поначалу он никак не может подступиться к теме, но вскоре ему приходит в голову идея: он объявляет себя евреем (каковым на самом деле не является) и смотрит, что из этого получится. Получается много всего — не самого для него приятного.
Фильм имел большой успех у зрителей, получил несколько «Оскаров». Но восприятие иногда оказывалось неожиданным.
Сценарист картины Мосс Харт рассказывал, что однажды у него был такой разговор с рабочим на съемочной площадке. «Знаете, — сказал этот рабочий, — мне нравится ваш фильм. Обычно, когда начинается съемка какой-нибудь сцены, мы с ребятами уходим с площадки играть в карты. Но тут я просто не мог оторваться. В фильме такая замечательная мораль, что мне не хотелось ничего упустить».
«Правда? — обрадовался сценарист. — И какова же, по-вашему, эта мораль?»
«Знаете, — ответил рабочий, — я вам вот что скажу. Теперь я всегда, если встречу еврея, буду к нему хорошо относиться. Потому что ведь откуда мне знать — может, он на самом деле и не еврей вовсе?»

Мене зачепило про меншість, що визначає долю більшості... коли комусь дуже хочеться бути богообраним, завжди страждає купа невинних людей. Це не тільки про євреїв. Це про всіх. Про ОРТ гляну.

Шаляпін тут:

і що там Шаляпін?

Там ще цікава тема євреської організації ОРТ, що підтримувала колонізацію євреями Східної Європи. Виявляється була й така...

Через вас довелося прочитати ще й про Шва́рцбарда та про зв`язок Шаляпіна з євреями... цікава штука...