16.02.2021 14:40  Каранда Галина 

Трохи про безумовну любов і материнський інстинкт

# діти

«Мамо, мамо! Не переживай! У нас все добре! Ми в дитячому центрі! Нас так нагодували! Тут класно, тут є наші друзі зі школи. Нас гарно одягли. Ні, нас не ображають! Тут всі хороші! Все таке добре! Ми так наїлися!...Мамочко, а коли ти нас забереш?»

Діалог, який вразив у самісіньке серце. Передісторія коротка. До Дитячого центру привезли двох діток. Голодних, брудних, наляканих. Привезли тому, що мами два дні не було вдома, в хаті холодно, брудно і нічого їсти. Хлопчик попросив у виховательки телефон. Не відразу, але таки додзвонився до матері. Що було далі – ви вже прочитали…

Хочеться звернутися до таких горе-матерів. Ви – найбільша цінність для ваших дітей. Вони люблять вас безумовно і самовіддано. Незалежно від того, з якого бруду довелося рятувати таких дітей, всі вони найбільше хочуть додому, до мами. Звісно, кожен може потрапити в складні життєві обставини. Але хіба ваші діти не варті того, щоб ради них хоча б прибрати в хаті, зварити супу? Так, часи складні, життя важке, але ж, зрештою: під лежачий камінь і вода не тече! Що Ви зробили для того, щоб ваші діти не були замурзаними та голодними? Чи зверталися Ви до когось про допомогу? Чи любите ви, зрештою, своїх дітей так, як люблять вони вас? Так і хочеться процитувати класика: «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде»…

Без висновку і без моралі. Просто емоції. Вибачте…

Додати коментар