Трохи про безумовну любов і материнський інстинкт

«Мамо, мамо! Не переживай! У нас все добре! Ми в дитячому центрі! Нас так нагодували! Тут класно, тут є наші друзі зі школи. Нас гарно одягли. Ні, нас не ображають! Тут всі хороші! Все таке добре! Ми так наїлися!...Мамочко, а коли ти нас забереш?»

Діалог, який вразив у самісіньке серце. Передісторія коротка. До Дитячого центру привезли двох діток. Голодних, брудних, наляканих. Привезли тому, що мами два дні не було вдома, в хаті холодно, брудно і нічого їсти. Хлопчик попросив у виховательки телефон. Не відразу, але таки додзвонився до матері. Що було далі – ви вже прочитали…

Хочеться звернутися до таких горе-матерів. Ви – найбільша цінність для ваших дітей. Вони люблять вас безумовно і самовіддано. Незалежно від того, з якого бруду довелося рятувати таких дітей, всі вони найбільше хочуть додому, до мами. Звісно, кожен може потрапити в складні життєві обставини. Але хіба ваші діти не варті того, щоб ради них хоча б прибрати в хаті, зварити супу? Так, часи складні, життя важке, але ж, зрештою: під лежачий камінь і вода не тече! Що Ви зробили для того, щоб ваші діти не були замурзаними та голодними? Чи зверталися Ви до когось про допомогу? Чи любите ви, зрештою, своїх дітей так, як люблять вони вас? Так і хочеться процитувати класика: «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде»…

Без висновку і без моралі. Просто емоції. Вибачте…

раз уже з`явилася можливість доповнити допис, докажу тут, чим закінчилася історія...

Зрештою матір позбавили батьківських прав, дітей віддали під опіку іншій родині. Наче хороші і заможні люди... Дай, Боже, Вам щастя, діти!

Такі жахіття бачу часто - є програма на телебаченні "Говорить Україна". І кожного разу у мене виникає питання: "Чому таким горе-матерям Бог дарує дітей, а нормальним - ні, і вони роками лікуються від безпліддя, всиновлюють чужих дітей?" А друге запитання: "Куди дивляться соціальні служби і правоохоронні також?" - це ж пряма загроза життю...