Про українську мову в 1907 році

Селяне с. Тишків лубенського повіту (на Полтавщині). Не одмовте надрукувати у вашому поважаному часопису „Рада“ нашого листа: Недавно до нас, селян, дійшла радісна звістка, що київські студенти хотять завести науку в університеті на нашій рідній мові. Звістка ця для нас була несподівана, бо ми, селяне, вже давно призвичаїлись бачить вчених синів нашої неньки України, помосковленими; ми призвичаїлись бачить, що цураються всього рідного; батька, матері, мови, звичаїв... Але тепер ми бачимо, що вже сонце почало сходить і на нашій Україні. Дай Боже, щоб це сонце зійшло і зогріло всю нашу землю, щоб воно розігнало ту темряву, яка тепер панує по наших селах, а це можливо тільки тоді, як освічені люде подбають, щоб у нас, по селах не калічили більше наших дітей, а вчили 6 їх рідною мовою. Цим листом ми щиро вітаємо вірних синів України —київських студентів і бажаємо поспіху в їхній святій справі і просимо всіх освічених людей не забувать наших сел, а допомогти нам своєю працею вийти на кращий шлях життя. (15 підписів],

"Рада" 10.03.1907

*Взято зі сторінки фейсбук "Лубенський краєзнавчий музей імені Гната Стеллецького" 

Відверта і правдива публікація. Одне з безлічі історичних доказів, якими "лагідними" були обійми "старшого брата". Не приведи Господь повернення!