з днем народження
Вітаємо Деркача Олександра
лише художник спроможний на вчинки - в рамку оправить життя...
Колись, давно-предавно, здається, що, навіть, в іншу епоху, я помітила одну цікаву закономірність. Коли людина має обрати з усіх своїх творів один для того, щоб зробити його першою публікацією ТУТ (читай – заявити про себе, охарактеризувати себе) – чомусь майже обов`язково обирає той, де йдеться про зраду чи смерть. (можете посміятися й з мене, я теж так зайшла, так що загальну картину не псую). Цей факт здався мені настільки характерним і цікавим, що я втулила його в правила поведінки для чайників і, признаться, досі з вреднючою зацікавленістю слідкую за відсотком його спрацювання. (Нормальний такий початок для ВІТАЛЬНОЇ публікації, вам не здається?:) Я б на місці іменинника вже б поглядала на ніж не з метою ковбаски нарізати):)
Так от. Уявіть мою реакцію, коли заходить нова людина і пише: «День пожирає залишки ночі,/у небі повісилось бліде світило»…. Ясно, що на фоні вищесказаного я починаю сміятися і з загальновідомою моєю безцеремонністю (яку сама приймаю за гумор, а нормальні люди – за нахабство), питаю: «нащо Ви сонечко повісили?)». Ну й принишкла, чекаючи праведного гніву автора… І, коли він мені на це відповів словами Гійома Аполлінера про те, що «прощай прощайте солнцу перерезали горло», я зрозуміла – НАША ЛЮДИНА!)))) Ну, є у мене така слабкість щодо людей із здоровим почуттям гумору, що поробиш). Зазвичай за такою якістю ховаються і гострий розум, і талант. І я таки не помилилася в своєму першому враженні від пана Олександра. Таким він і виявився – мудрим, цікавим, начитаним, ерудованим, талановитим. Доводити це не треба, достатньо просто почитати його вірші. Але, вірна своїй вреднючості, дифірамбів співати не буду навіть в день народження, а просто нишком відімщу йому його ж монетою і фішкою.
Нарізка із віршів Олександра Деркача.
Уникаючи перонного протягу,
Блукаючи вокзальними нетрями,
Попереджаю: - Не пишу віршів.
Хоч я не принц на білому коні:
Запорошені очі і з піском на зубах...
І хто сьогодні в цьому винен?
Вона - у світі єдина!
- Була вона!
- Є!
- І їй бути!
Бажання бацили, спіраллю витком -
Про це я мріяв всю дорогу!
Серце сухариком І спрагла душа...
Хто я такий? - У черзі стою...
Доводиться бути щасливими!
І хто сьогодні в цьому винен?
Вона - у світі єдина!
- Була вона!
- Є!
- І їй бути!
Я на вигляд культурний, але алібі де?
Чому блукаю, невідомо звідки?
Чолом упираючись у безвихідь стіни...
Чи варто? - не знаєш...Недопалок тліє...
Стакан гранчастий - до половини - повний чи пустий?
І хто сьогодні в цьому винен?
Вона - у світі єдина!
- Була вона!
- Є!
- І їй бути!
А хто така "вона"? - уявлення не маю))) головне, що вона є і вона єдина!)
9.02.2013
)))))) Щиро вдячний за вітання! Помстилися))) завжди було цікаво глянути щоби вийшло з моїми назвами? (цей метод в українців називається: - Моїм же салом та мені по губах))))) Прикольно!)) - якби ми, не крилися за ЛГ, а все одно автора видно))) Дякую ще раз! дякую зарані ВСІХ хто приєднається бо може не буде можливості (ви будете сміятися - але художник і поет по плану сьогодні лізе до стелі - 24 кв.м. гіпсокартону)) Так що пригощайтеся))) частуйтеся
ЗА ВОНУ!!!))) 