12.02.2013 16:43

для всіх

395

12 | 12

 © Каранда Галина

Пам`яті Тараса Іваніва

з рубрики / циклу «портальне»

Куди втому стелиш, навіщо
Доріженько – марні сліди…
Корчами, зірками, вогнями –
В неспокою хмар полони.
Чого супротив вітру волі
Втиснула між стел полюси
Із різних світів, щоб конали
У пустці, де глуш і ліси?
Земною безвихіддю втоми
Лезуєм простори крильми.
Дорого, чи ми, в себе, вдома,
Чи в стінах старої тюрми?!

А ми ж Вас так старалися вітати…

А ми ж тоді ще так на Вас чекали …

Ми разом з Вами мріяли літати…

На літачку… до Вас… у Львів… на каву…

Зима підступна… втомлена стежина…

Сліди в снігу оті болять ще й досі…

Та як це?! Не повинно!.. без провини…

Як сталося, що Ви???... від нас... в морози?!...

Частинка Вас – назавжди ТУТ, із нами:

Душа ж не може зникнути із вІршів…

Так боляче впиватися словами…

Торішній сніг… і – ми… іще торішні…

Лубни, 12.02.13