25.07.2017 17:06
Без обмежень
389 views
Rating 5 | 3 users
 © Юлія Шевель

Вона віталася з бездомними псами

Вона віталася з бездомними псами, 

І сварилася з морем за зруйновані піщані замки.

Співала про щастя різними голосами.

І розкладала життя на кольорові уламки.


Сонце вплітало промені у її волосся, 

І мережило на щоках ледь помітні веснянки.

Я знаю її вічність, хоч, може, мені здалося, 

Бо час розкришився на вечори і на ранки.


Вона ламала пропечені грати, 

І її очі часто змінювали забарвлення.

Вона не знала слів, але не вміла мовчати, 

І про будову Всесвіту не мала жодного уявлення.


Її сльози лишали опіки на моїх долонях, 

Її біль клеївся пластиром до мого тіла.

Я віддам усе, лиш би вона спросоння

«Я люблю тебе, мамо» мені шепотіла.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Трохи більше, ніж просто друг / Вірш | Юлія Шевель». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Сливово-стиглі сни / Вірш | Юлія Шевель».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.07.2017 23:35  Каранда Галина => © 

+++++++ 

Публікації автора Юлія Шевель

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо