Про життя

I Я зустрів того ж самого чоловіка вчетверте. Він переслідує мене повс...

Я усівся, як слід на поштовому візку, взяв до рук віжки і чекав тільки візника. Нав...

- Стій! Стій!! Куди?! Уб’ю! Ти дивись, літає як «шахед» по моїй хаті,...

У забутім гнізді розоренімНе осе́литься знову птах.На душі, що ганьбою зорана, Із журби проростає с...

Письменник Х*** розповідає: неподалік від внутрішньої гавані в Копенгагені є вулиця, що називається...

Бувають тяжкі дні. Ще з вечора відчувається наближення цього дивного неприємного стану....

Вночі випав сніг. Пухнастим білим пологом накривши усю землю. А він прокинувся з радісн...

На Бога не гнівлю́ся за причину, –Упевнений, у Нього є вона, –З якої досі я не маю си...

«Ніколи і нічого не проси!», –Вчив після балу Маргариту Воланд.Роман з вогню він ...

Дитинство і юність лежать у руїнах, Вони чагарем забуття поросли.Стоять сьогодення потріскані стіни ...

Ще у серпні, в нічній прохолодіЯ до ранку, бува, не засну, Бо, неначе той в’язень свободу, ...

Роздала мені доля карти –Різні масті і номінали.Хоч ніколи не був азартним, Сів я грати, бо і...

А на плащани́ці – відтиск тілаІ сукро́виці іржава пляма...Магдалена так Його хотіла, А Іуда сл...

Вісімнадцятий день тридцять п’ятого серпня…Більш третини століття за плечі лягло.Чо́му ...

В юності від докорів сумлінняПочались страждання і клопо́т:Дуже не хотів я, щоб камінняКи́дав хтось...

Набридло жить наполовинуУ напівтемнім закуткуІ в напівзаткнуту шпаринуПівправду бачити гірку.Набридл...

Здавалося б, написано усе, Але читати геть нема коли: Роман життя до розмірів есе Стискає невга...

Як був малим, дивився часто в небо, Удень – на хмари, уночі – на зорі, І мрії геть усі...

I Стара просмолена яхта тихо ковзає у напрямку до Віку і тягне за собо...

Людині для щастя багато не треба:Світило б лиш сонце крізь хмари на небі, День змінював ніч, а тепл...

Добігає літо крізь осіннє сито.Скоро лист пожовкне, потім опаде.Щось життя занадто швидко пережито, ...

Краса і сила оточують мене, блискуче і квапливе життя проноситься повз. Це народ, народ, що несе ...

Знов кінця добігає літо, Як бажання, що не збуло́ся…Золоти́ться у полі жито, Обважні́ло зерн...

Бреде столицею П’єро…Горять у сутінках вітрини.Людська́ ріка пливе невпинноСтрумками ву...

I Глибока тиша панує над усією прерією. На багато миль навколо не видно жодно...

Великі сани швидко мчать дорогою і дзвіночки дзвенять. Мороз, сніг, зорі. Молода п...

Це було влітку, під час концерту паризького хору в Тіволі. (1) Погулявши у палацов...

Я служив кондуктором на трамвайній лінії в Чикаго. Спочатку мене приз...

До вагону метро столичного Наші душі юрба затиснула Без дистанції без граничної, І без сорому, і без долі.

Якщо йде не занадто сильний дощик, то на протязі всього тижня чуєш з ранку до вечора...