Світанкові морени
Ранок ходить по кімнаті,
Перебором світла струнок.
Тіні гілочок пихаті,
Ладять на стіні малюнок.
Ось хвилюється у вітрі
Щогла серед океану…
Лист ковзнувши по палітрі -
Білку дряпає неждану.
Кущ жасмину, мов цунамі,
Поглинає шафи глянець…
Сонях в чималій панамі
Глухо спить. Як мексиканець.
Щупальці морського спрута,
Хмелю корчаться лозою...
Лійка у садку забута,
Витріщається козою...
«Це реальність, чи видіння?» -
Не збагну ніяк з просоння.
І псує усе творіння
Кіт, що сів на підвіконня.
