Призахідний дощ
Лобове скло помережив призахідний дощ
Щітки працюють флегматично
Стирають ілюзію, загострюють зір
Виключно механічно
Мотор гуде рівномірно й потужно
V6 відчувається внутрішнім демоном
В колонках волає Курт Кобейн
А я шукаю прощення, шепотом
Зустрічні механізми рухаються без світла фар
Ніби ними керують зомбі без болю втрати
Буду обережним, вчасно стримаю шал
Залишу їх на узбіччі, щоб далі мчати
Дорога звивається, немає їй кінця
Ритм наростає і буде спадати
Додам трохи адреналіну, дотисну газ
Бо хочу ще тебе обійняти