«ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ» — Вірш
© Валентина КрасновидВже зійшлися на нара́ду всі дванадцять місяців, І по черзі кожен скаже, щось про себе пару слів.Кож...
Вже зійшлися на нара́ду всі дванадцять місяців, І по черзі кожен скаже, щось про себе пару слів.Кож...
Скуйо́вдилась патлата грива В гнідого статного коня.Дорога йде дугою криво, А сані мчаться ...
Красі дивуюся, розмитій вдалині,
В туман зануреній, ранковій тишині..
Зійшлися дві стихії - два океани,
Велична зустріч двох світів.
Змагаються вони, як два титани,
...
* * *
Наснилось ніжне море, щастя бриз п’янкий.
Ідуть, немов сонети, щирі хвиль рядки.
І рими – чайки гонять серця ритм швидкий,
Думки тікають вглиб, мов риб косяк в’юнкий.
Почався час для байки за столом.
– «У нашім озері живе цар-сом.
Цвіте спірея біля двору,
Спада каскадом білий цвіт.
Люблю весняну ніжну пору.
Летять пташині зграї вгору
З каштанових розквітлих віт.
Мчиться громовержця колісниця.
Збилися докупи хмари всі.
Зевса грізна і важка десниця:
Ось він — тут, у всій своїй красі.
Сьогодні буде цілий день,
немов захмарений цей ранок,
Ставочки й верби, Ковалівські гори,
До обрію пшеничнії поля,
на вулиці дощ, холодрига...сиджу у хаті у якійсь прострації...мерзну...з нудьги лізе у голову всіляке...
Дощить. Краплини шумно б’ються в дах;
птахи всі поховалися у листі
У ковідом незайнятому лісі
поліським партизаном я живу,
Завмерли по бокам алеї.
Чи в листопад, чи в снігопад –
Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ріжки.
А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!
Солнечный диск обливается потом,
В небе дан старт для загруженных туч.
Всех оглушило раскатистым громом!
За облаками исчез светлый луч.
Мої сосни! Романтизую бір та теплу весняну ніч, її сутність, пропускаю через себе й виливаю це в рядки.
Молодий лісник побудував у лісі велику кам`яну хату і посадив дуба під вікном.
Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник.
Приехали на Арабатскую стрелку на отдых. Нас четверо взрослых и двое детей-внучек. Приехали на своём Форде-транзите.
Скажіть мені, чого старше покоління, зокрема політики, не чує крики молоді? Бо вони егоїсти, бо вони не розуміють, що їхні нащадки потім будуть проклинати їх... А ми звемо на допомогу, адже хочемо щасливого майбутнього у світі з нормальною екосистемою.
Дивуюся красі, розмитій вдалині,
Зануреній в туман ранковій тишині.
Не видно майже сонячного диска.
Не чути голосу ні ластівки, ні плиски.
Я не люблю, коли багато світла,
я не люблю, коли сама пітьма.
Бог, змити з душ мерзоту,
шле дощ у нагороду.
Накритий хуртовиною у полі
від вітру заховавшись у скирті̀
Всім відомо, що людина вміє виплекати, користаючись в основному законом спадковості, часто найдивовижніші види рослин і тварин. Природа робить те саме — бо виживають лише ті істоти, які мали якусь корисну для них прикмету і цю прикмету передають нащадкам.
На перерахуваних законах спирається теорія еволюції, але її нервом, її основою є встановлений Дарвіном закон „боротьби за існування". Усі живі істоти мусять безперестанно боротися з підсонням та іншими істотами, бо щоб зберегти своє життя в житті своїх нащадків.
На дворі уже листопад, а комарі продовжують гризти ночами як ні в чому не бувало. І буквально вчора, вихоплений нечистою силою вчергове зі сну, подумав прислухаючись, як вона бурхливо радіє в темряві теплу, ось про що…
Я з джерела, що б`є з під клена,
води цілющої нап`юсь.
На дереві сиділа білочка. Вона їла горіх. Смачний, бо аж очі заплющила. Крихітка горішка впала на землю. За нею друга, третя. Багато крихіток впало на землю.
Стоходом* лине місяць вповні,
занурюючи в срібні сни