Про природу

5 | 1

Марево — Оповідання

 04.06 © Арсеній Троян

Це якась не дуже зрозуміла, але таємнича історія про людей, які загубились в лісі біля болота. Тут я...

Посеред ланів широких, та живих пахучих трав, Де гуляє тільки вітер, місяць Червень заблукав.Весна...

Ще трохи і смагляве Літо наскоком прибіжить до нас, Бо, до фіналу вже підходить Весни благословенни...

Відкрива́ весняне Небо вже для сонця жалюзі, Щоб на Землю просочились полум’яні вітражі.Потік ...

5 | 3

Сльоза й роса (філософія природа) — Ліричний вірш

 25.04 © Лана Краска

емоції та внутрішній світ у його гармонічній взаємодії з природою

До нас Березень, ще юну й молоду Весну привів, Дочекався брата - Квітня, й своє місце уступив.Як п...

5 | 1

Про хмару — Екологічний вірш

 11.04 © Мостюк Сергій

Про процес утворення, зростання і закінчення існування хмари

5 | 1

Ранок — Ліричний вірш

 22.03 © Юлія Дмитренко-Деспоташвілі

Пташка пісеньку співає, Ранок людям сповіщає, Промінь в вікнах виграє, Сонце, ніжачись, стає.Вже н...

Ще ночами підмерзає та холодний вітер дме, Й латки снігу крижаного ще маячать де-не-де.Все застигло ...

Місяць Лютий. Двадцять восьме. Покидає нас Зима!Для кого́сь вона жада́на, для кого́сь, немов тюрма...

Після Січня місяць Лютий на посаду заступив, І одразу всюди хаос та гармидер учинив.Наробив біди лих...

Вже зійшлися на нара́ду всі дванадцять місяців, І по черзі кожен скаже, щось про себе пару слів.Кож...

Скуйо́вдилась патлата грива В гнідого статного коня.Дорога йде дугою криво, А сані мчаться ...

Красі дивуюся, розмитій вдалині,
В туман зануреній, ранковій тишині..

Зійшлися дві стихії - два океани,
Велична зустріч двох світів.
Змагаються вони, як два титани,
...

5 | 1

Наснилось ніжне море, щастя бриз п’янкий — Вірш

 14.08.2022 © Віктор Насипаний

* * *

Наснилось ніжне море, щастя бриз п’янкий.

Ідуть, немов сонети, щирі хвиль рядки.

І рими – чайки гонять серця ритм швидкий,

Думки тікають вглиб, мов риб косяк в’юнкий.

Почався час для байки за столом.
– «У нашім озері живе цар-сом.

Цвіте спірея біля двору,
Спада каскадом білий цвіт.
Люблю весняну ніжну пору.
Летять пташині зграї вгору
З каштанових розквітлих віт.

Мчиться громовержця колісниця.
Збилися докупи хмари всі.
Зевса грізна і важка десниця:
Ось він — тут, у всій своїй красі.

Сьогодні буде цілий день,
немов захмарений цей ранок,

Ставочки й верби, Ковалівські гори,
До обрію пшеничнії поля,

на вулиці дощ, холодрига...сиджу у хаті у якійсь прострації...мерзну...з нудьги лізе у голову всіляке...

Дощить. Краплини шумно б’ються в дах;
птахи всі поховалися у листі

У ковідом незайнятому лісі
поліським партизаном я живу,

Завмерли по бокам алеї.
Чи в листопад, чи в снігопад –

Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ріжки.
А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!

Солнечный диск обливается потом,
В небе дан старт для загруженных туч.
Всех оглушило раскатистым громом!
За облаками исчез светлый луч.

5 | 6

Там, серед сосен — Новела

 23.05.2020 © Мишко Вороненя

Мої сосни! Романтизую бір та теплу весняну ніч, її сутність, пропускаю через себе й виливаю це в рядки.

Молодий лісник побудував у лісі велику кам`яну хату і посадив дуба під вікном.
Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник.

Приехали на Арабатскую стрелку на отдых. Нас четверо взрослых и двое детей-внучек. Приехали на своём Форде-транзите.