Світає...
Світає… Подивись, он обрій вже горить,
Згорає ніч у світанковій ватрі.
Співає третій півень… іще мить –
Проснуться тіні темні і крилаті!
Палає сонце… запалило день.
Хто загасити цю пожежу має силу?
Летять жаринки із небесних жмень
Великого гарячого світила!
Палахкотять у милого очах,
Гойдаються-колишуться на гіллі,
І котяться по схилах і степах,
І, падають до ніг, мов груші спілі.
І цілий день … горить-палає день!
Та тільки ввечері трава роси нап’ється,
Пожежа згасне – не сумуй лишень –
Із жару фенікс вранці повернеться.
