Хмари
Пливуть по небу хмари, наче дні,
Прожиті, тануть десь за видноколом.
Жене їх вітер, що ж лишив мені?
Малу частинку замкненого кола…
Он там дитинства пропливає мить –
Де я мала, і де високі трави…
На тій хмарині перше щастя спить,
Сплять на наступній скошені оттави…
Летять кохання перше і біда,
Усмішка тата тут десь загубилась…
А он-де мама зовсім молода,
І давня мрія, що мені колись наснилась…
Гніздо лелеки в нашому садку…
Дорога в школу, берег і корова…
Старі ключі в бабусі на гвіздку
Й велика хустка, тепла й кольорова…
Вчорашній день теж заховався тут.
Вмостившись на м’якесенькій перині.
Летять хмарки, пухнасті, наче пух,
Життя летить із вітром на хмарині.
А я стою… вдивляюсь в далечінь…
Де тягнуть вози чумаки з роками
В майбутнє із прадавніх поколінь…
Стою одна… у небі між зірками.
