03.02.2020 14:47
for all
26 views
rating 5 | 2 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Хмари

Пливуть по небу хмари, наче дні, 

Прожиті, тануть десь за видноколом.

Жене їх вітер, що ж лишив мені?

Малу частинку замкненого кола…


Он там дитинства пропливає мить –

Де я мала, і де високі трави…

На тій хмарині перше щастя спить, 

Сплять на наступній скошені оттави…


Летять кохання перше і біда, 

Усмішка тата тут десь загубилась…

А он-де мама зовсім молода, 

І давня мрія, що мені колись наснилась…


Гніздо лелеки в нашому садку…

Дорога в школу, берег і корова…

Старі ключі в бабусі на гвіздку

Й велика хустка, тепла й кольорова…


Вчорашній день теж заховався тут.

Вмостившись на м’якесенькій перині.

Летять хмарки, пухнасті, наче пух, 

Життя летить із вітром на хмарині.


А я стою… вдивляюсь в далечінь…

Де тягнуть вози чумаки з роками

В майбутнє із прадавніх поколінь…

Стою одна… у небі між зірками.


Добродій Ольга Іванівна цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.02.2020 15:37  Тетяна Амеліна => © 

Сподобалось! Особливо про частинку замкненого кола... 

 03.02.2020 15:07  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++ !!!