Поволі світає
Поволі, крізь хмари, світає.
Забарвлює в кольори білої хвилі,
І тіні від цього ставали безсилі,
Як круки до неба злітають.
Пухкі білі хмари розсіюють тишу,
Світає все більше. Ясніє блакить.
Чіпляє світанок життя кожну мить,
Від чорного - крука лишень десь залише.
Вже небо тихенько собі голубіє,
Як майстер, дало жару в синій вогонь,
І кожен відчує небесних долонь:
Коли прокидається, бачучи мрії.
Засвітиться небо. Із хмарок. Без сонця.
Білітиме синім. Розлиє життя,
Розкриє на душу живі почуття,
Як просто поглянеш уранці в віконце.