31.03.2020 05:03
для всіх
124
    
  2 | 2  
 © Мальва Світанкова

Досвітня сповідь

П`є тиша мене починаючи сповідь

Про ніжність і диво,

байдужість, жорстокість,

Про сяйво початку дня нового, наче

Про слово значуще і до передбачень.

Про те, що навколо порожні рахунки,

Нема де просити збираючи клунки.

Країна німа ніби миттю змарніла,

Весна ж заплітає на чорному біле.

Висвітлює дні, кроки ночі без змісту -

Нема чого спати. Бо "завтра" у місті -

Порожня пустеля нетоптаних буднів.

Сміятись в он-лайні, на постелі - трутнем...

Чуття невблаганно веде мене далі:

Куди і навіщо крутити педалі?

Відкинути зайве, відсІк за відсІком:

Години-хвилини-секунди... Де ліки?

Ще треба - до неба гиляками руки:

Благання безмовні - приземленні звуки.

Чи квітень загоїти взмозі пахтінням

Магнолій початку леткого спасіння.

Надія на крила молитви... О диво!

Земля зрозуміла б, що була щаслива.

Відтак би й не знати ті маски у пастці

Бо й так нам доземно по вірі воздасться.

Є мить найтемніша - і та проминає.

"Світає,

Край неба (як вперше) палає..."



31.03.2020

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2020 07:06  Каранда Галина => © 

Чудовий вірш...
Подумалось, що під цим віршем обов`язково має стояти дата. Дай Бог виживемо - буде хтось перечитувати. Без дати і знання подій не зрозуміти... (виходжу з того, що дата публікації за замовчуванням не вважається датою написання. Якщо десь перепостять, то вже без дати...)