23.07.2017 16:50
for all
59 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Георгій Грищенко

Сповідь самітника

Замість жінки маю жменьку

І смакую потихеньку

Дні, відведені мені, 

І не чую слова ні.


Не страждаю, не благаю

І на милість не чекаю, 

Бо у мене все своє

При мені і завше є.


Сам з собою розмовляю, 

Сам стелюся, сам лягаю, 

Не сварюсь – немає з ким, 

Не сміюся ні над чим.


Вранці й ввечері молюся

І нікого не боюся, 

Так і далі хочу жить, 

Не кохати, не любить



м. Київ, 21.09.03.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.08.2017 11:03  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую. Згоден з Вами. 

 02.08.2017 00:23  Тетяна Чор... => © 

Сприймала вірш трохи жартома, та останній стовпчик заболів. Але добре... як добре. Бо інколи краще вже самітником... 

 24.07.2017 13:30  © ... => Борис Костинський 

Дякую. 

 23.07.2017 18:50  Борис Кост... => © 

Поправте, пане Георгію, помилочку в назві. Щодо самого вірша, то вкрай влучно! І з добрячим гумором!