Сповідь самітника
Замість жінки маю жменьку
І смакую потихеньку
Дні, відведені мені,
І не чую слова ні.
Не страждаю, не благаю
І на милість не чекаю,
Бо у мене все своє
При мені і завше є.
Сам з собою розмовляю,
Сам стелюся, сам лягаю,
Не сварюсь – немає з ким,
Не сміюся ні над чим.
Вранці й ввечері молюся
І нікого не боюся,
Так і далі хочу жить,
Не кохати, не любить
м. Київ, 21.09.03.
.gif "{#}")