Світанковий осінній настрій
Рядок тополь безлистими вершками
Сколочує густі навислі хмари,
А рими сну шукають між рядками,
Немов тремкої сутіні примари.
Війнув вітрець у верховітті крони…
Все губиш листя, світанковий клене?
За ним злітають темінню ворони
У небо, сонця маревом черлене.
Студеним холодком казки лукаві
По шибці тихо росять тіні сонні.
Медовий присмак ніжить ніч у каві,
Нуртує пульсом збудженим у скроні.
