Про осінь

Досвітнє сонце в багряниці ярій
Проміння сіє в сутіні жмутки.
Тьмяніє клумб завітрений гербарій,
В вітрах ятрить зів’ялі пелюстки.

Згубивши сон після дощу нічного,
Холодної осінньої пори
Їжак набік відсунув двері з моху
І прогулятись вийшов із нори.

Танцювала в лісі білка –
На дубку хиталась гілка.
Вниз по стовбурі донизу,
Переступ на купі хмизу.

Неждано з мокротою холоди
Насунулись осінньої пори,
Тож бігав бурундук туди-сюди,
Носив запаси справно до нори.

В ранковий час осінньої пори
З-під купи хмизу між коріння глоду
Маленька миша виповзла з нори.
На вітряну дошкульну прохолоду.

милуюсь річкою світання
і грою світла у воді...

і як наче з шуму
рвані хмари в небі...

і як наче з шуму
рвані хмари в небі.
в суєті у тлумі
рухатися треба
...

Рядок тополь безлистими вершками
Сколочує густі навислі хмари,
А рими сну шукають між рядками,
Немов тремкої сутіні примари...

В вечірній каві
Густо мліє сутіні
Тремкий аромат.
Чи долити ще танка
З дрібкою солодких зір?

Волшебных кистей и красок не жалея,
Рисует осень пейзажи над рекой,

Спадають крони золотим дощем
на моху килим – грибників оману.

У ковідом незнайденому лісі
поліським партизаном я живу,

Якась ця осінь геть не золота.
Уже й свята Покрова промайнула,
Поети з літом провели й літа,
Про молодість згадати не забули.

Ось i скінчилась епопея літа,
Ліси стоять і парки безголосі,
Земля осіннім подихом сповита,

(і добре, що у нас усі здорові,
і добре, що засклили ми балкон)

Переклад вірша найвидатнішого німецького поета першої половини XX ст. Райнера Марія Рільке - "Herbsttag" ...

знову холодний вітер
там за вікном осіннім...

Осінь – це і літо, і зима, і весна водночас. Шкільний твір на тему: Подих осені.

5 | 1

«Прийшла осінь» — Шкільний твір

19.11.2019  © Поліанна М

Яскраві фарби, хрустке листя та знову школа. Шкільний твір на тему: Прийшла осінь.

Машет лето солнечным платочком,

Радуя всех яркими цветами.

Осень заждалась уже звоночка,

Складывая листья в оригами.

Катерина Іванівна повела своїх маленьких першокласників у поле. Був тихий осінній ранок. Високо в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно.

Настала осінь. Холодом
Повіяло навкруг.
Все більш береться золотом
Зелений ліс та луг.

Від вітру коливаються
Пожовклі дерева,
А листя з них зривається
І пісеньку співа:

5 | 4

«Холод осені і тіні...» — Вірш

31.10.2019  © Ем Скитаній

сонце...хмари...синє небо...і холод...і степ...і тіні... - оце такий сьогодні день...

Переклад: Надія Крайнюк
Осінь
Плаче сумуючи осінь,
Плаття зронивши своє.

Зустрілись двоє – я і осінь пізня –
На перехресті пройдених доріг.
Лунав мій вірш, її лунала пісня.
І щедрість літ стелилася до ніг.

5 | 5

«В осінній дощ» — Вірш

21.10.2019  © Ем Скитаній

погода... - чарівна, чудова, сонячна і лагідна...та я чомусь все про дощі осінні...

день новий у осінь дзвонить
в дзвоник срібний "дзінь-дзілінь"..

Переклад: Надія Крайнюк

Обняти хочу, тільки все даремно ...
Впадаю знову від розлуки в сплін.
Від розбрату страждаю я, напевне,

Та що той дощ? Нехай собі накрапує.
Бо, як не як, а є і в цім резон.
Листві пожовклій, мокрій, з пряним запахом
Готує осінь вже новий фасон.

Запахла осінь в’ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом, —
І свіжі айстри над піском рум’яним
Зорюють за одчиненим вікном.