Світає
Світає... над прірвою... полем... горами...
Над чужими й спорідненими світами,
Розливається світло покровом... Світає...
З мороку паростками вертає...
І сходять...Невтомно... На згарищі з попелу...
З трьох крапок смиренних... Істинктами... Зопалу...
Із спалахів пам`яті, спогадів втомлених...
З коріння, з каміння, з засУхи і з повені...
Звільняючи з темряви правду оголену,
Волю розтоптану, віру затоплену...
Фарбуючи в радість, чи в смуток прихований,
Підступно зриваючи маски знедолені...
Прозрінням фарбуючи зАспані очі,
Крізь скельця, тоновані плівкою ночі...
Та колір не всім до лиця припадає...
Місцями - по білому чорним світає...
м. Київ, 10.01.2021 р.
