Майбутнє Сонця та інших зір
Вивчаючи розвиток туманностей, вчені порівнювали між собою різні види туманностей, які можна спостерігати із Землі. Так само, вивчаючи життя окремих зірок, астрономи порівнюють між собою зірки різного виду.
Це порівняння призводить до висновку, що молоді зірки, які щойно утворилися з туманності, повинні бути дуже великими, розрідженими і порівняно холодними.
Внаслідок низької температури вони червоного кольору. Хоча не така вона вже «низька», її значення становить близько 3000° за Цельсієм, і ми називаємо такі зірки «холодними» тільки в порівнянні з гарячішими зірками — жовтими (наше Сонце саме таке – жовтий карлик, його температура близько 6000°С) та білими.
Зірки продовжують стискатися з продовженням свого життя, оскільки їх частки внаслідок гравітації притягуються до центру; таким чином, зірки поступово зменшуються в розмірах і стають більш щільними. При цьому температура зірок підвищується, і вони набувають жовтого кольору. Усередині зірок температура підвищується настільки, що виявляється можливим перетворення найлегшого газу – водню – на інші, більш важкі гази, головним чином на гелій внаслідок термоядерних реакцій. Сучасна наука встановила, що такі перетворення хімічних елементів супроводжуються виділенням величезної кількості енергії, що ми вже знаємо з уроків фізики у 9 класі. Ця енергія підтримує високу температуру Сонця та інших зірок протягом мільярдів років.
Спочатку зірка складається майже із чистого водню, але поступово весь водень перетвориться на гелій. Тоді зірка, що досягла білого кольору, вже не отримує зі своїх надр припливу енергії, необхідного для підтримки її температури. Тому, продовжуючи стискатися і зменшуватися в розмірах і стаючи все щільнішою, зірка охолоджується, оскільки її теплова та світлова енергія випромінюється у простір. З білої зірка стає жовтою, холоднішою — такою, як наше Сонце нині. Охолоджуючись ще більше, зірка стає маленькою і червоною, а потім перестає світитися і, ймовірно, покривається твердою корочкою. Це щось схоже, як дивитися на жар вогнища, який потрохи стухає.
Такий життєвий шлях зірки і таке майбутнє Сонця. Розрахунки, показують, що охолонути воно може лише через кілька мільярдів років. У порівнянні з людським життям це такий величезний проміжок часу, що питання про те, чим замінити сонячне тепло після остигання Сонця, практично не має значення. Час, протягом якого людство вже існує на Землі, мізерно малий в порівнянні з тим часом, протягом якого йому ще належить існувати і розвиватися під цілющими променями нашого улюбленого сонечка. Але навіть тоді, коли наша зоря згасне, людство, звичайно, зуміє знайти нові джерела енергії.
Згідно даних учених, вік нашого Сонця 4.6 млрд років, ще 5 млрд років зоря лишатиметься майже такою як зараз, адже палива у неї для цього достатньо. А загалом панікувати прийдеться лише через 8 млрд років, коли зоря почне збільшуватися у розмірі.