Світанкує студена зима
В ледь рожевій імлі неба край заяснів
Поміж хмар, що зчорніли вночі,
Бовваніють у млі нахолоджених снів
Край дороги тополь деркачі.
Біло шерхнуть у сполоху досвітку скрізь
Припорошені снігом поля.
З ночі згущена сутінь одходить у ліс,
Що темніє марою здаля.
Сніг на кризі доріг десь вітри розмели,
Навіть сліду малого нема.
В барві сонця застиглого скніє згори,
Світанкує студена зима.