Про зиму

Над смоківни́цею сміялася олива:
– «Я зеленію густолиста та вродлива...

Ще зранку білка від дупла завзято
До миші обзивалась і сови:
– А йдіть до мене відзначати свято,
Останній день і проводи зими.

Чому лютуєш, мила зимо?
Не хочеш віддавати трон?
А чи жартуючи незримо,
Свій хочеш зберегти хітон?

Сніговики поважні скраю бору,
Що мешкали між сосон і дубків,
В морозну школу у зимову пору
Відправили малих сніговичків.

Коли зимою горбики й підгірки
Засипала пороша снігова,
Мишак обачно вигулькнув із нірки,
Щоб ніс не приморозити, бува.

Ти звідки взявся тут на моїй стежці?!
Це я її від двору протоптав
Ще як сніжок з крупою пролітав!
Тож власник я! А ти тікай нарешті!

Приснився горобчисі сон зимою,
Що зранку на пташиному привозі
Купила собі шапку в синім тоні
З помпонами, червоною каймою...

5 | 3

«Січневе» — Вірш

02.02  © Віктор Насипаний

Снігами записує сонечко притчу,
І небо схилилось послухати тишу.
Прекрасну, як ангела лик, таємничу.

Скрадався кіт зрання пухким сніжком,
Вгрузав у кучугурі щохвилини,
Бо на кущі пташки якісь гуртком
Клювали потай ягоди калини.

В віднірок спальний до Крота
Прорила зверху Миша лаз,
В кутку, де згусла темнота,
Звірка узріти спромоглась.

Зрання на хмарці сірій
В холодний сніжний вирій
З вітрами подались сніговики.
Над нивами й лугами...

Дзвоники, дзвоники – весело дзвенять!
Гарно як, що в сани ми запрягли коня!

Рожеву тишу сонце розлило
З досвітнього захмарного розвою,
В пришерхле понад річкою зело,
Повите сутінню береговою.

...плекаю мрію про заметіль...а її все нема та й немає...невже усю зиму так?.. - наче мороз, а без снігопадів...

а зима награвала на скрипці
в ритмі пісні пісень хуртовин...

В скляному панцирі дерева,
Шосе і вулиці — каток.
Регоче Сніжна королева —
Новий зими почався строк.

перші морози...сонце яскраве...і якийсь такий легкий вітерець... - то, певно вже подих зими...якби отак і надалі...

До Борсука в зимовий день Лисиця
Знічев’я в теплу нору заповзла.
Провідати схотіла, рудолиця,
Бо, бачте, більш розваги не знайшла.

У барліг ведмідь уклався спати
З перших днів зими аж до весни,
В тісноті зібрався проглядати
Прехороші солоденькі сни.

За послугу, від сильного подяку
хто вимагає, двічі той дурний...

Не нужен мне берег турецкий
и Африка мне не нужна.

Я хрип його серед усіх поетів
впізнавши, як ошпарений лечу

«А так хотілось снігу за вікном» — Ліричний вірш

25.02.2020  © Ворощак Володимир Орестович

Написаний після першого снігу 2016 року, який розтанув швидко перетворившись у дощ...

Прокинувся лютий:
Весна на порозі.
Вже березень стука.

Вранці сніг війнув із поля,
Й забіліло все навколо:
І дорога, і гайок,
І ставок, і наш каток.

В галстуку синичка
Сіла на осичку.
Здивувалась птиця:
— В галстуку синиця,
Закриває шию,
Хоч іще й не віє.

«Зима» — Пісня

26.01.2020  © Олег Скрипка & Христина Соловій

Манлива ти,
Мінливий я.
Можливо, ми надмірно,
Неймовірно, незумисно
Маримо у те,
Що мине зима,
Крижані окови
Щезнуть.

5 | 2

«Випадок на арктичній станції» — Бувальщина

14.01.2020  © Арсеній Троян

Цей випадок трапився на арктичній станції. До двох дослідників Арктики приїхав журналіст, маючи на меті отримати "смажений" матеріал, і, схоже, йому це вдалося...

Зима відступає.
На вулиці мокро.
Іржава бурулька
Висить,
Наче морква.

Сочиняя ветру сказки,
Вдруг расхвастался фонарь.
Заманил снежинок в пляски,
Разгулявшийся январь.