Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.01.2014 15:51Політика та суспільство
Про сучасність  Про Батьківщину  
Українська толерантність, або хто робив Голодомор?
130000
Для дорослих (18+)
© Тетяна Белімова

Українська толерантність, або хто робив Голодомор?

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір`ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б`юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Василь Симоненко «Задивляюсь у твої зінниці»
Тетяна Белімова
Опубліковано 12.01.2014 / 21247

Вчора прочитала фразу, яку можливо багато хто теж помітив, і яка стала отим самим «окропом», від якого не те щоб приходиш до тями, а відчуваєш пекучий біль! Суть її зводилася до того, що сьогодні українцям нема жодного діла до того, хто у 32-33 роках ХХ ст. виморив декілька мільйонів людей голодною смертю, влаштувавши Голодомор в Україні. Чи можливо собі уявити, аби єврей євреєві сказав наступне: «Слухай, годі вже теревенити про той Голокост! Яка нам справді різниця? Головне, аби нам сьогодні добре жилося і не закрили улюблену кав’ярню за рогом!». Але, на жаль, не існує націй «у безпам’ятстві»! Так не буває, аби розвинута і процвітаюча сучасна нація відверталася від своєї історії, не посипала голову попелом з приводу сумних роковин, не раділа колишнім досягненням! Також у кожній нації є свої герої – так вже склалося! Герої, які поклали життя за Батьківщину (хай це пафосно звучить, але з пісні слів не викинеш!). Таким є для українців Василь Стус, і думаю, навіть якби він і дізнався, що сьогодні хтось відверто заявить, що його офіра була абсолютно недоречною для здобуття незалежності України (мовляв, усе відбулося без його безпосередньої участі!), він би не змінив свого життєвого вибору! Стус би став Стусом – не більше і не менше!

Толерантність. Що це? Не за визначенням, а за самою суттю? Чи толерантно промовчати, коли паплюжать твою націю? Толерантно і далі захоплюватися автором, який ставить діагноз нації? Толерантно сором’язливо опустити очі, коли тебе обізвали, і зробити вигляд, що ти таки вищий за це! Чи не занадто довго українці «толерували» нинішній владі? І то не просто «толерували», а мовчали, коли паплюжили все українське і приймали ганебний закон про мови? Коли московські «васали» віддавали цілі регіони у довічне користування своїм закордонним «господарям»? Коли виламували колеса і потрапляли в ДТП чудовими українськими дорогами (до речі, хтось може не знає, але з кожного заправленого літра бензину йде збір на облаштування доріг в Україні – тобто, всі дорожні роботи і так фінансуються з «народної кишені», яка є, на жаль, джерелом фінансування особистого добробуту різних чинуш)? Коли годі було отримати справедливий вирок у продажному суді? Коли на мізерну пенсію/стипендію/допомогу по дитині годі було два-три рази пристойно пообідати? І сьогодні, коли більшість української громади справедливо протестує проти такого життя, я думаю, що маю право НЕ БУТИ ТОЛЕРАНТНОЮ до тих, хто називає свій народ «майдауністами» і пояснює, що протестувати «НЕПРАВИЛЬНО», бо це шкодить плиткам на Майдані і його особистій душевній рівновазі.

Ми занадто довго (віками) були толерантними! Ми були толерантними, коли інші нації билися і зубами вигризали свою незалежність! Таким шляхом пройшли наші сусіди – поляки, чехи, румуни, які зараз є цілком толерантними і щасливими.

Я чесно і щиро намагалася зрозуміти людей, які виступають проти Майдану, при цьому називаючи себе українськими патріотами, будучи людьми інтелігентними, освіченими, висококультурними, і у мене нічого не вийшло! Я не розумію, чому вони не разом із тими, хто бореться за краще життя, коли сама ситуація вимагає найбільшої консолідації? Чому сіють смуту у душах менш розумних? При своєму кандидатському ступені я не можу зрозуміти мотивації таких патріотів! Я не можу збагнути чому зараз «не на часі», і чому все «не так»? А найголовніше, що усі ці патріоти жодного разу не були там, на Майдані, і судять про тих, хто там зібрався, абсолютно не володіючи, так би мовити, об’єктом свого суду – лише на якихось теоретичних домислах. А всі теорії, як відомо, без практики – МЕРТВІ!

Київ 12 січня 2014 року
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.01.2014 Рецензії / Книга
Гра у тексти, або текст у грі
19.01.2014 Поезії / Вірш
про голубочка із гілкою у дзьобі
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.06.2016 © Галина Галіна / Психологія та стосунки
Спадок (24.)
08.06.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (23)
02.06.2016 © Галина Галіна / Психологія та стосунки
Спадок (21.)
01.06.2016 © Галина Галіна / Психологія та стосунки
Спадок (19.)
24.05.2016 © Галина Галіна / Психологія та стосунки
Спадок (16.)
Політика та суспільство Про Батьківщину
09.08.2014
Одеса – мама
12.01.2014
Українська толерантність, або хто робив Голодомор?
07.12.2013
Міліція з народом?
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 13 (13+0+0+0+0)
Переглядів: 233  Коментарів: 22
Тематика: Публіцистика, політика та суспільство, Голодомор, Голокост, добре жилося, Василь Стус, Толерантність, Майдан
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.01.2014 02:24  © ... для Ігор Рубцов 

Рада, що ти прокоментував цю статтю. Саме ти! І залишив такий вичерпний і докладний коментар!
Знаєш чого? Бо я тебе знаю особисто і вже не один рік! І знаю тебе як супер витриману і толерантну людину! І тому мені дуже важливо, що ти зрозумів і підтримав мене! Дякую! 

 13.01.2014 15:38  Ігор Рубцов 

Таню, я подивився на свій до тебе коментар. А чого це від позначений червоним квадратиком? Я, начеб-то, хотів у зеленому кольорі відправити. 

 13.01.2014 15:30  Ігор Рубцов для © ... 

Політика має настільки багату палітру, що знайти однодумців в Україні, як на мене, важкувато. Черга гетьманів довша, ніж до каси супермаркету. Читаючи твій допис "Українська толерантність...", знаходжу у кожному слові відгук на заклик своєї душі. Скільки я написав по різних форумах, по офіційних сайтах, хоча б на той самий Радіо-Ери. Реакція взагалі нульова, наче щось таке страшне кажу. І, якщо пам`ятаєш, у своїх спогадах десь згадував, що придуркувато усміхнене обличча у відповідь на приниження - це зовсім...

 13.01.2014 14:34  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Саме так!!! Любов до Батьківщини не вимагає певних фінансових статків, соціального статусу, певного віку чи статі - це те, що має об"єднувати свідомих і небайдужих людей. 

 13.01.2014 11:36  © ... для Деркач Олександр 

Українці саме на Майдані довели, що вони є високодуховною нацією! Вчора гурт людей із Борщіва Тернопільської області, не зважаючи на холод і пронизливу сльоту, стали колом і співали пречудових колядок! Деякі з них я чула вперше. Іра мені пояснила, що вони були укладені після сумних подій 1945-47 років на Західній Україні. Слова і музика підпільно передавалися з рук у руки, зберігалися. Що ще тут додати? Розумному досить.
А населення є скрізь. Така вже сумна даність. Чи ж на них ми маємо орієнтуватися? Будити - так. 

 13.01.2014 11:32  © ... для Суворий 

Дякую за високу оцінку! Погоджуюся! 

 13.01.2014 11:31  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Аня! Дякую за підтримку! Думаю, зараз всі свідомі українці мають бути разом! Ми різні, неоднакові, але в питанні любові до Батьківщини, у повазі до свого народу має бути єдність! 

 13.01.2014 11:30  © ... для Олена Вишневська 

Дякую, Оленко)) 

 13.01.2014 11:30  © ... для Маріанна 

Ціную ваша оцінку! Задумуватися треба! 

 12.01.2014 18:36  Деркач Олександр для © ... 

наша біда в тому що є НАЦІЯ і є народ, є НАРОД України і є населення території...а так да - з Вами згоден... 

 12.01.2014 18:11  Суворий для © ... 

Дана стаття перекликається з міфічною думкою, що кожен має право висловлювати все, що забажає, на сторінках зокрема і нашого проекту. Інакше сипляться звинувачення в цензурі та утиску свободи слова. Але хіба в порядному товаристві євреїв хтось терпів чи подавав би руку тому, хто заперечує Голокост чи стверджує, що спалили в печах недостатньо. Або  чи терпіли б в колі афроамериканців, негра прихильника і фаната Куклусклану... Будь-які абсурдні, відверто огидні речі можна вплести в бульш-менш правдоподібний словарний потік і хизуватись своєю унікальною точкою зору... Хочеться закликати бойкотувати людей без принципів та змушувати шукати ці принципи через визнання своїх помилок та самоосвіту... Хоча, як часто трапляється, горбатого виправляє лише могила. Добре написано...

 12.01.2014 18:05  ГАННА КОНАЗЮК 

Аплодую стоячи кожному слову! Дякую, Таню, за чудовий твір!!! Знаєш, моя б воля, - зробити великий тираж публікації і просто роздавати людям, кидати до поштових скриньок - гадаю, що не до одного б серця достукались та відкрили очі на дійсність. Окреме спасибі за один із моїх улюблених віршів Симоненка!!! 

 12.01.2014 15:37  Олена Вишневська 

Епіграф - просто неймовірний! Слова Симоненка пронизують душу до болю за свою країну, несправедливість до його працьовитого народу...
Все дуже правильно, Танюшко, написано! Тема для глибоких роздумів... 

 12.01.2014 13:19  Маріанна для © ... 

Дякую за твір! Мене теж пройняло. Часто над цією темою думала. 

 12.01.2014 12:43  © ... 

 12.01.2014 12:07  © ... для іміз 

хіба ж можна уявити Україну без його поезій? хіба можна сьогодні сказати, що "він не причетний до творення незалежності"? що помер за Україну даремно (бо його, мовляв, ніхто не просив!)? 

 12.01.2014 12:05  © ... для іміз 

дякую, Іро! але хочеться почути думки тих самих патріотів, про яких згадала у кінці. Справді, не можу їх зрозуміти! Намагалася! Чесно! Але не вийшло! 

 12.01.2014 12:04  іміз 

і окремо вірш Симоненка - надзвичайно!!! 

 12.01.2014 12:02  іміз 

Перше, що відразу вразило - музичний супровід! Хотілося слухати стоячи - сама піднесеність і урочистість слів і музики не дозволяє бути байдужим, глухим, байдужо-глухо-толерантним!!!
Друге - позиція автора емоційна, викінчена, однозначна, чітка. Знати своє минуле, своїх героїв, свій рід, свої трагедії і радощі - запорука здорової сімї, нації!
Надмірно толерувати усім і всьому - одна із далеко не найкращих рис української ментальності. Але ніхто не відміняв самовдосконалення! Зараз саме такий момент в історії українського народу - або ми відстоюємо своє гідне право на громадянське суспільство, на своє національне "Я", або ми далі тупцюємо на місці, толеруючи байдужості, безвиході, сліпому потуранню системі.
Стаття дуже сильна! Читаймо! 

 12.01.2014 12:02  © ... 

До речі, закликаю всіх "опонентів" прикрасити мою публікацію одиницями - це для мене буде знаком їхнього прочитання! 

 12.01.2014 12:01  © ... для СвітЛана 

Дякую, Світлано! Я теж думаю, що коли йдеться про життя або смерть не можна "толерантно" опускати очі на закиди опонентів!
Чи можна собі уявити, аби приречених на голодну смерть у 32-33 роках, хтось закликав "до толерантності"???
Ніколи наші відомі полемісти не були толерантними!
Не ліз ніколи за словом у кишеню Микола Хвильовий у своїх памфлетах!
Не був "толерантним" Іван Вишеньский, коли обстоював Україну від єзуїтів! 

 12.01.2014 11:55  СвітЛана для © ... 

Тань, дякую за твір! Пройнялась кожним реченням! Втомилася бути толерантною!) Ці слова - Ще не всі чорти живуть на небі, Ходить їх до біса на землі. - завжди особливо виділялися для мене...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
23.02.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди