Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.03.2014 20:00Новела
Для дорослих  Про село  Про зраду  
70000
Без обмежень
© Бойчук Оля

Два Мирони

Бойчук Оля
Опубліковано 26.03.2014 / 22591

«Свята неділенька. Не до діла, а до свята. Кому свято, а кому служба»

    З тими звичними думками отець Мирон вдягав чорну рясу по білій сорочці. Причісував посрібнені завитки волосся і брався швиденько пуцувати мешти.     « Олено, будь добра, а приготуй на вечір щось святошне до їди, маю потребу запросити кількох сільських ксьондзів на розмову»

 «Не буду добра, Мироне, бо цего тижня ні одна баба не зволила принести ні яєчка, ні курочки, ні молочка. Онде обминают обійстє і очі ховают»

« Та хіба? Як така справа, то нині нагадаю сестриці най назначить яку чергу і хто коли має нести. Але ж ти, Оленцю, не май зла на бабів, будь мудріша. Та й зроби, що прошу. Нині більше ніц до роботи не маєш, та й певно не підеш з хати нікуди.»

«Маю-маю, дорогенький» - сказала подумки Оленця, і метнулась собі волосся вкладати, припудритись, напашитись. «До вечора може прийду» - усміхнулась хитренько, вклала під паху блискучу сумочку, взула ще звечора напуцовані туфельки і поцокала підборами з хати, а там поміж вуличками, між будинками, між бабами…

    Міша вже чекав. Завбачливо не зачинив вхідних дверей, поставив чайник, відкоркував вино. Все як Бог приказав!

 «Кхм-кхм» - на випадок чого далася чути Олена, переступивши поріг.

 «Нема-нема, проходь» - впевнено заспокоїв її Міша. До церкви пішла.

« І мій теж, уявляєш» - іронічно защебетала жінка. « А якби, то й що? Я вчителька співів, ти – вчитель музики. Нам є над чим працювати. Особливо в школі, в твоєму кабінеті, забувши зачинити двері…» - продовжувала Олена, згадуючи позавчорашнє незручне становище, коли діти ввірвались до класу, а їхньому вчителю музики  вчителька співів з Будинку школяра масаж плечей робить і при тому якось по-особливому виляє стегнами і важко дихає. Діти – що вони тямлять.


« Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри у Хресті. Маю Вам зачитати інформацію, же 14 травня 2014 року Божого в нашім Храмі відбудеться Таїнство вінчання сина Божого Володимира з роду  Михайла та Марії Приймаків з дочкою Божою Анастасією з роду Петра та Дарії  Тарасівих. Прошу молодят та їхніх батьків на цьому тижні прийти до Святої сповіді. Також хочу нагадати, що продовжуємо збір коштів на облаштування Храму, кого нема, то прошу передати, бо то є велика справа»

«Слухайте, Ганю, - майже шепотом почав розмову отець до старшої сестриці.- Така справа, що вже кілька тижнів як ніхто з газдинь села не навідував мою родину. Самі розумієте, я на службі в громади, господарки не тримаю, а дітей треба ростити…

« А я тобі дітей не настарав, аби тобі їх годувати» - втрутився старий вуйко Мирон. « А хочеш господарки, то я сам тобі льоху і квочку принЕсу. Мо твоя їмость буде мати чим сі зайняти, мо буде менше гуляти. Тьху!» І пішов як би й нічого не було.


«Зоню, моя Зоню,

Що с ми наварила?

Як би була с добра

Мо сто грам налила!!!»

   Вуйко Мирон співати любив. З молодих років у церковному хорі, багатьох ксьондзів у селі переспівав. Всіх друзяк-пиячків на той світ відпровадив. А що майстер на всі руки, то варт лише позаздрити. А що спритний, а що жартівник. Мирона знали всі довколишні села. І про добре серце знали, і файний голос чули, роботу в руках виділи.

- Ади! Миросю, та коли ти вже встиг напитисі! Та я ади-во лише з церкви вернуласі, а ти за мнов і вже пяний!

 - Зозулько моя, виджу нині ти добра. А вчора була Зоня-ЗОЯ ( Змея Особой Ядовитості)

- Йди тамво їсти сідай, макаронів з  сиром насипала.

- Е нє, Мирон не їсть макарон! Мирон – молодець, їсть холодець!

«Миросю, ану йди сюда. Ади Ганька прийшла. Та що ти кажеш? Та пан Біг видит, що немаю що дати ксьондзови. Та молочко діточкам сусідским даю, а сметанку і яйці своїй Русланочці вчора відвезла м. Та яка там в мене господарка? Того цяпку, того цяпку, та й всьо роздам.

 -  Так, Ганько, я Мирон, хлопець добрий, але с…ти на голову собі не дам. Я єму нині сказав, же ніц не дам, бо дітий му не старав. Най його попадє газдує. Розволочиласі дуже. А він ще мене вчити буде як маю жити. Я п`ю, багато горівки п`ю, але то всьо чим завинив. Але за бабами не бігаю, не клєну, мої діти-внуки порєдні, бо інакше я би повідривав всьо, що в них стирчит і повісив тамво на цвєчку! Я гроший з людей не беру за службу. Я ту церкву ще молодим з сільськимм нашими  майстрами будував,  ніхто ніц ні грама грошей не взєв, а йому захтілосі тепер її перекривати і нажитисі на тім. Та я вже зараз поліз би та й перекривав, якби треба було, задурно. Нє, не дам! Так і перекажи! А ще най не грає вар`ята і сповідає всіх підрєд, бо вмерти старому не дає, нешлюбованих не сповідає. Я то вже йому казов не раз, а він своє знає.А ну будете видіти чи так само не захоче висповідати Міська перед шлюбом його сина? Тому є що сказати, і про Оленку згадати»

Все сказав та й затягнув своєї:

«Коли був я ще маленький,

то сидів на міху,

тато маму обіймав —

я вмирав зо сміху...»


«Вінчається Раб божий Володимир з рабою Божою Анастасією»….

«Прошу повторяти за мною: Я, Володимир, беру тебе Анастасіє за жінку. Обіцяю тобі любов,вірність і чесність подружню…Так мені, Боже, поможи…

…любов, вірність і чесність…

…любов, вірність і чесність….

Затремтів голос в отця Мирона, затремтіли руки в Михайла, матір нареченого зронила сльозу…

Івано-Франківськ березень 2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.03.2014 Проза / Есе
200 слів про Шевченка
27.03.2014 Проза / Новела
Мама сказали...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Новела Про зраду
16.07.2014 © Луч Света
Покута
26.03.2014
Два Мирони
09.06.2013 © Тетяна Белімова
Мертві квіти
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 7 (7+0+0+0+0)
Переглядів: 78  Коментарів: 10
Тематика: Проза, новела, свято, отець Мирон, ксьондз, туфельки, поцокала підборами, вінчання, хлопець добрий, Раб божий
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.03.2014 13:04  © ... для Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую. Приємно. А продовження, думаю, буде))) 

 27.03.2014 13:03  © ... для іміз 

Дякую, Іруся! Чесно, я боюся публікувати ці новели, боюся байдужості, бо вони прості, без гарних літературних засобів і т.д. А тут такі коменти. Я вражена! Дякую! А видати, то наразі залишається тільки мрією. 

 27.03.2014 13:00  © ... для Тетяна Белімова 

Таню, які слова! Ви мене дивуєте, чесно! Я нічого особливого не бачу, то звичне сільське середовище, я просто складаю його пазлами у новелки. Ну, але признаюся, дуже приємно чути такі теплі відгуки. Спасибі! 

 27.03.2014 12:58  Мальва СВІТАНКОВА для © ... 

І мені сподобалось. Аж захотілось продовження.))
Дякую. 

 27.03.2014 12:19  іміз 

чекаю на Олині новели, як на ковток чистої гірської води - нічим не розбавленої, правдивої, цілющої...Твоє, Олю, слово - особливе! Вражає правдою життя!
Щиро бажаю видати збірочку своїх творів! Така проза повинна мати свого читача не тільки тут!
Чекаю на нові твори! 

 27.03.2014 10:16  Тетяна Белімова для © ... 

Олю... Ти мене так зворушила своєю новелою! Скрізь життя плине у тих самих ритмах, нема значення чи село, чи місто... Скрізь люди страждають... Однакові проблеми у всіх.
Але оця архаїка мови і звичаїв надає такого чару твоїм творам! Невимовного! Чудово! 

 26.03.2014 20:29  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Щиро дякую! Сюжети певно вдалі тому, що невигадані)))А мову просто хочеться передати в оригіналі. Моє діло маленьке - то все скласти до логічної купинки) 

 26.03.2014 20:27  © ... для Олена Вишневська 

Дякую. Приємно. Хоч сама не вважаю це якоюсь майстерністю, то все настільки життєве, що нічого додати)) 

 26.03.2014 18:43  Олена Вишневська 

Така жива мова, справжня і сюжет, на жаль, життєвий... Майстерно! 

 26.03.2014 18:17  ГАННА КОНАЗЮК 

Вже підчікувала Вашої новели...))) Цікаво-цікаво... Мені дуже подобається мова написання! А що сюжети вдалі - то факт!))) Олю, чудово!!! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
10.07.2013 © іміз
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди