Ірина Червінська-Мандич Тиша
А тиша така густа,
Липка і дещо змокріла,
І чути, як кажани
Обтрушують сірі крила,
А тиша така густа,
Що ложкою можна їсти,
У вухах дзвенить - тече
Сей дзвін над проблемним містом,
А тиша така, як ліс,
Дрімуча і непролазна,
Що навіть кістки мовчать
Схололістю тіл виразно.
16.06.2014
18.06.2014 10:07 Тетяна Белімова => © |
 Про тишу, як виявилося, можна так багато розказати))) Тиша породжує багато роздумів і почувань! |
17.06.2014 17:03 Світлана Рачинська => © |
 А здавалося б, просто тиша... класно!!!!!!!! |
17.06.2014 15:02 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Тягучий вірш, як та тиша... |
17.06.2014 10:24 Ірина Затинейко-Миха... => © |
 круто про "тишу"...аж дзвенить... |
17.06.2014 09:19 Тадм => © |
 Класно! Так знайомо! |
17.06.2014 07:32 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось |
17.06.2014 07:32 Олена Вишневська => © |
 Густа і непролазна тиша... знайома така...Класно! |
17.06.2014 04:14 Якобчук Павло => © |
 Виразна тиша - просто стоїть у вухах. |