Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.07.2014 17:17Роман
 
00000
Без обмежень
© Наталка-Фіалка Енпе

Несамовитість

Наталка-Фіалка Енпе
Опубліковано 28.07.2014 / 24502

Холодно, так холодно... Мої коліна розбиті, мої губи тремтять, а світло з очей вкрала темрява...холодно! Цей чужий, ломлячий кістки холод. Так дивно... Він вганяв в страх інших, був жорстоким до моїх ворогів, а тепер і я стала його жертвою... Мій союзник, невід’ємна частина мене - моя суть, моя одвічна крига. Я вичерпала свій ліміт, ризикнула і програла, заглянула на дно колодязя і тепер там засуха... втратила контроль, а можливо мною просто заволодів недуг ім`я, якому азарт. Можливо треба було б зробити по іншому, піти іншим шляхом... Чи не помилилась я? Можливо - все можливо, але сьогодні все обесцінилось.

Тож я біжу, лечу, а за моєю спиною, з кожним кроком, осипається, дрібними шматочками, мій світ, залишаючи мене ні з чим. "Зупинись" - голос за спиною. Пізно, я вже бачу початок, який є кінцем. Ще мить і все завершиться. Важкі кроки за спиною і лише одне слово "зупинись". Мене вітає вітер. Мені не страшно- я сумую.... Ця неосяжна висота....і я на її початку. Крок і я падаю в туман. Безкінечне падіння, якому так і не судилось стати польотом. Я втрачаю себе....вже не холодно, але так пусто... Я задихаюсь криком.


Я кричала і цей крик мене збудив. Третій раз за цей тиждень. Сьогодні я надіялась виспатись, вже через кілька годин в мене співбесіда в науковій фірмі- мені необхідна ця робота. Я звична до цих снів- вже рік, як вони мене переслідують, моя підсвідомість ніяк не може справитись з стресом, який настав після спустошення енергетичних каналів. Я ж справилась.

Знаю, що сон більше не прийде, тому мені тільки й залишається, що витріщатися в стелю і простежувати тріщини, які тягнуться по ній. Ранок, Сіре небо. Шум міста, яке ніколи не спить і я не сплю разом з ним, у нас обох безсоння... цікаво воно теж втікає від своїх страхіть у реальність?..

Я вбиваю час, очікуючи, а час, у відповідь, вбиває мене- така собі маленька помста.

Заварюю міцну каву - жалюгідний енергозамінник, фальшивка - мені вже не допоможе, але я п`ю її, щоб хоч якось існувати. Годинник показує 8 годину - мені на 9:10, тож я вдягаюсь і виходжу з дому. В кишені побрязкують ключі. Сусідка з дітьми: балакучими дівчатками поспішає до школи...так знайомо- дивна думка... звісно щодня одне й те саме- буденність. Спускаюсь в метро. Метушаться люди- всі поспішають... куди? Тулюсь чолом до вікна, перед очима мчать станції, занадто швидко, прикриваю повіки. Безтілесний голос оголошує мою станцію. Штовхаються люди, я пробираюсь до виходу. Великі червоні цифри показують 8:43. В кіоску купую сигарети і жуйку. Затискаю в долоні дріб`язок - решта, яка видана монетами. Оглядаю високу будівлю, на одну з поверхів якої причаївся офіс. Піднімаюсь по сходах, заходжу в середину, байдуже минаю похмурого охоронця, який підозріло мене оглядає. Піднімаюсь ліфтом - металева коробка, .. а я ще більше хочу курити. В фойє за столом сидить секретар - повненька жінка бальзаківського віку. Підходжу до неї, розтягую губи, усміхаюсь - людям імпонує привітність:

-Доброго ранку, в мене назначена співбесіда з Олегом Валентиновичем.

- На 9:10? - уточняє секретар, звіряючи розклад записів.

-Так, - нервово заправляю за вухо руде пасмо волосся - ловлю її зацікавлений погляд на собі.

- Олег Валентинович вийшов, почекайте, він через п`ять хвилин повернеться.

Відчуваю, як мене уважно розглядають, знову нервуюсь, .. сигарети мене дочекаються у внутрішній кишені сумки. Зустрічаю її погляд і усміхаюсь - на мені строгий, хоч і дешевий синій діловий костюм, в мене, звично для офісних працівників, обрізане в коротке каре волосся, лише занадто світлі очі можуть мене видати...але вона вірить мені і задоволена побаченим, киває.

- Чай, кава? - стандартне запитання.

- Чай, - і нарешті довгоочікувана усмішку у відповідь.


Через 47 хвилин видихаю з легенів дим, стежу як він поволі зникає...в цьому ми з ним схожі... Роблю нову затяжку, я не спішу, просто нікуди. Кручу цигарку поміж пальців, вона вже майже дотліла, пора її позбутися. Я оглядаюсь, недалеко від мене стоять троє чоловіків, вийшли на перекур, можливо мої майбутні колеги, у кожного з них на шиї висить карточка допуску. Мені теж така необхідна. Затушую цигарку і підходжу до чоловіків, викидаю її в смітник. Зауважую, як один з них спостерігає за мною довше, ніж це роблять інші. Ловлю його погляд і усміхаюсь, на карточці у нього видніється напис "Відділ наукових досліджень", саме туди мені необхідно, тож дружелюбність не завадить. Він теж мені усміхається, але своєї розмови не перериває. Я ж просто обертаюсь і відходжу від нього і його співрозмовників, від будівлі, до якої я не сумнівалась повернусь через кілька днів, як одна з її працівників - співбесіда пройшла успішно.


*Назва і сам текст може змінюватись.

Весна-Літо 2014 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.07.2014 Поезії / Філософський вірш
Хочу літати...
03.09.2014 Проза / Оповідання
Зорі не гаснуть ніколи
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Роман
28.07.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
ДЕ ЖИВЕ ДУША? (3)
28.07.2014
Несамовитість
23.07.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
ТОНКОЩІ КОХАННЯ ПІД ЧАС... НАКРИТТЯ СТОЛУ (2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 75  Коментарів:
Тематика: Проза, роман, холодно, засуха, неосяжна висота, крик, безсоння, реальність, буденність, запитання, співбесіда
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
22.12.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди