Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.12.2014 18:13Культура та мистецтво
Про красу  
Як мало треба – лиш краплинку сонця, для того щоб усе було собою
10000
Без обмежень
© Андрій Будкевич

Як мало треба – лиш краплинку сонця, для того щоб усе було собою

Андрій Будкевич
Опубліковано 04.12.2014 / 26792

« Як мало треба – лиш краплинку сонця

Лише тоненьку крихітку тепла

Для того щоб усе було собою…».

( з вірша Івана Андрусяка ).

Промінчик сонця, « окраєць» тепла, побачити, відчути, хіба ж багато потрібно людині? Таки слід цінувати те, що нам дається…

Між світанком і смерком знаходимо власні глибини, можливо нам так здається, відкриваємо сенс геть усього, провадимо пошуки істини, жадаємо здійснення сподівань. А вони, сподівання, подеколи здійснюються…

Що є радістю для людей, творчих і звичайних? Найкращу відповідь дасть поезія :

« Однак найвищою радістю

Є наше просте існування

В якому пересвідчуємось кожен окремо

У спливанні часу

У своїх видозмінах у ньому».

Вєслав Прастовський ( переклад з польської – Ю. Завгородній ).

У маленьких людей ( не за зростом) життя минає у великих клопотах і довжелезних чергах. Люди з великою душею, ( недарма кажуть – великодушні) а вони трапляються, живуть привабою незнаного, нового…

Справжня подорож, наповнена відкриттями, має за мету не пошук нових земель, а здобуття нових точок зору. Марсель Пруст писав: « Нове життя завжди краще старого». У цьому вислові криється мистецтво змінювати себе і те, що ти робиш. Позбувшись від прив’язки до минулого і неплідних мрій про майбутнє, відбувається набуття досвіду перебування в істинному сьогодні – єдиному часі, де можуть бути здійснені зміни себе.

Гори вічні. І тема ця вічна, у малярстві теж.І нерозгадана таїна потягу до українського Тибету – Карпат, також тема непроминальна. Митців з Центральної України і Східної ( не всіх звісно) Карпати притягують сильніше ніж магніт. Розгадок може бути безліч, у кожного – своя. Ростислав Чопик у книжці есеїв « Менталітети» ( чудовий твір!) почасти писав таке : « Якщо кохати – то всією душею, якщо погибати – то за святе діло, якщо мандрувати – то гірськими хребтами!». Анні ця висока думка буде до вподоби, ( так гадаю) бо вона кохається у мандрах, особливо – в Карпати. Вона вміє вслухатися і чути, як дихають і що мовлять гірські вершини, полонини, плаї. Хоча, тиша крокує довкола гірських вершин нечутно. Оригінально, небуденно промовляв великий поет Й. Бродський :

« Повсякчас, вчора і нині

По схилу рухаємось ми

Смерть – це тільки рівнини

Життя – це пагорби…».

( переклад мій, А. Б.)

Ніцшеанський Заратустра вважав, що «… у горах найкоротший шлях – від вершини до вершини». У мистецтві теж, та чи найкоротший?

Хоча, доволі, бо різних тлумачень щодо принад гірської місцевості, рахувати, не перелічити.

Анна Федоркова у своїй творчості наразі віддає перевагу натюрмортам, пейзажі і етюди пише зрідка. Слово натюрморт в перекладі з французької означає – мертва натура. У творах цього жанру зображуються речі, що оточують людину, предмети побуту, книжки, посуд, гарні тканини, і звичайно, - квіти, плоди, смачні наїдки. Коли митці малюють натюрморти, вони у своїх картинах намагаються передати красу речей, посуду, їх самоцінність. Пропонують помилуватися формою, кольорами, ніби торкнутися очима до їхньої фактури і якості. Щодо натюрмортів авторства Анни, то термін « мертва натура», недоречний. Художниця напрочуд природно, натурально передає на полотно – живу атмосферу помешкання, добрий дух житла; фрукти і овочі, ніби – то щойно з дерева зірвані, або з городу принесені, на них краплини роси, мо, дощу? Візьми, скуштуй, бо таку оскомину викликають! Скатертини на столах з елементами вишивання, до них торкалася ніжна рука полтавської майстрині, таке враження, що обрус – ворушиться… Світло – пастельна тональність кольорів наповнена мотивами казковості, з тих казок, що розповідають мудрі бабусі. Та й сама Анна так подібна до казкової феї.

В асоціативному вимірі картини Анни Федоркової живлять уяву глядача заувагами викладеними у ведійському трактаті « Чітрасутра» ( Зведення правил живопису).

« Показуючи осінь, потрібно зобразити:

Дерева, завішані плодами.

Землю, вкриту стиглими злаками.

Ставки, повні лотосів і гусей».

Десь посередині цієї осені наша героїня здійснила цікаву, пізнавальну подорож до Західної України. Епізод перший з монологу мисткині : « Все почалося з Брюховичів. Це передмістя Львова, яке відоме своєю духовною семінарією, належить УГКЦ, чину отців – василиян і музеєм модерної скульптури Михайла Дзиндри. Замешкала я у семінарії греко – католиків, де мене оточили турботою і гостинністю. Запам’яталося спілкування з настоятелем, отцем Йосафатом Хаймиком, людиною великої віри, гострого розуму, широких поглядів і гарного почуття гумору, чого я ніяк не очікувала».

Далі паломницько – мистецький шлях Анни пролягав до Жовкви. Це старовинне містечко, розташоване за 25 кілометрів від Львова. Велика кількість храмів, монастирів, історичних пам’яток сконцентровано у місті, яке заснував Станіслав Жолкевський, як ідеальне місто для життя, доби Ренесансу.

Епізод другий. Враження. « Головні споруди розташовано як основні органи людського тіла; замок – то голова, площа Ринок ( тепер – Вічева) – легені, Ратуша – шлунок, міські брами – руки і ноги, серце – костел святого Лаврентія і церква Пресвятого Серця Христового. Донині ( не реставрують) збереглася синагога оборонного типу, рідкісна архітектурна споруда. Загалом, дуже незвичайний підхід до розбудови. Жовква володіла і Магдебурзьким правом. При монастирі отців – василиян діяла друкарня, нині це видавництво», - із захопленням продовжує розповідь мандрівниця.

Епізод спогадів третій. « Жовква покликала мене ще двічі, не відгукнутися я не могла… З церквою Святої Трійці мене познайомив парох, отець Василь Батюк. Це справжній народний священник, він встигає зробити безліч справ за короткий проміжок часу. Храму 294 роки, він зберігся у автентичному вигляді, окрім заміненої гонти ( покрівлі). Церква включена у список світової спадщини ЮНЕСКО, у ній знаходиться дивовижний іконостас п’яти – ярусний, створений Іваном Рутковичем і його учнями».

Думаю, в цю мить доречними будуть рядки поезії, такі суголосні з настроєм художниці від побаченого:

« Сотні кадильниць

Запаморочливо сповіщають осінь.

А в туманному храмі

Дерева відправляють парастас.

Я перехрестилась і зітхнула».

( з вірша Ліди Палій ).

Четвертий епізод. Анна згадує, а спогади не просто приємні, знакові… « Зі мною час від часу трапляються дива. Одним із таких, стало несподіване знайомство поблизу церкви св.муч. Йосафата з молодою пані, котра розповіла чимало цікавих фактів з історії Жовкви.Мене вразила обізнаність, відкритість, доброзичливість панянки, яка приділила стільки уваги незнайомій людині, під час дощу сховала мене під своєю парасолею…».

П’ятий епізод свіжих споминів. « Неможливо не відвідати Крехів, знаменитий своїм греко – католицьким монастирем Святого Миколая (ЧСВВ). Заснували монастир ченці Йов і Сильвестр, вони жили у вапнякових печерах, прийшли у ці місця з Києво – Печерської Лаври. Розписи всередині церкви сліпуче – грандіозні, я фотографувала без упину..».

Епізод спогадів шостий. « Нарешті я в Ужгороді, головному місті Закарпаття. Він по темпу і насиченості життя справив враження – мегаполіса у мініатюрі. Невеличкі вулички з красивими старовинними будинками, велика кількість затишних кав’ярень, магазинчиків. Неймовірна кількість квітів осінніх, створює враження квіткового саду. Я побувала у музеї імені Й. Бокшая, де відкрила для себе роботи – А. Ерделі, Й. Бокшая, Г. Глюка, інших видатних митців.Згодом примандрувала до етнографічного музею, відвідала виставку картин Наталки Сіми. На завершення моєї подорожі відбулося знайомство із заслуженим художником Укоаїни – Іваном Ільком, він разом з сином Михайлом заснував мистецький центр « Галерея Ілько», де проходять не лише художні виставки, а й освітні заходи. Роботи закарпатських художників не мають аналогів.. А Іван Іванович – то прямий учень і послідовник А. Ерделі і Й. Бокшая, засновників закарпатської школи живопису».

Епізод сьомий, він дорівнює епілогу. « Ми маємо багатющу історичну спадщину, та найбільший скарб України – це наші люди. Після таких поїздок і знайомств, хочеться працювати ще більше і вдосконалюватися. Життя моє перемінилось і наповнилось новим змістом…».

Хай творчість і життя( а у митців ці категорії нероздільні) Анни Федоркової будуть подібними до цих віршованих рядків :

« Плине ріка поволі

Неквапом

Аби не розчинити свою неповторність

У морі…».

( з вірша Юрія Завгороднього ).

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.11.2014 Публіцистика / Культура та мистецтво
Четвертий шлях – це шлях пізнання
02.02.2015 Публіцистика / Релігія та міфологія
Сонце сходить на Заході?!
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
03.07.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (31)
01.07.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (30.)
Культура та мистецтво Про красу
07.02.2015
Таїна Дао Яноша Рейті
04.12.2014
Як мало треба – лиш краплинку сонця, для того щоб усе було собою
26.08.2014 © Тетяна Белімова
УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 142  Коментарів: 1
Тематика: Публіцистика, цінувати, великодушні, мистецтво, Заратустра, Анна Федоркова, Львів, Ратуша, Ужгород, творчість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.12.2014 07:13  Деркач Олександр для © ... 

цікаво... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
17.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
22.09.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди