Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.03.2011 20:16Казка
Для дітей  Для мами  Для дорослих  Про квіти  Про друзів  Про щастя  Про дружбу  Про природу  Про добро  Про красу  
01000
© Людмила Шамрай

Як мишеня хмаринку врятувало

Людмила Шамрай
Опубліковано 21.03.2011 / 3879

На пагорбі сиділо мишеня. Мишеня як мишеня, нічого особливого: маленьке, сіреньке, зовсім непомітне серед зеленої трави. Але це мишеня любило спостерігати за хмаринками. Вранці забіжить на пагорб, сяде на задні лапки й дивиться довго-довго на небо. Хмаринки такі веселі та цікаві, пустують, бавляться. Була серед них одна хмаринка, улюблениця мишеняти. Справжня дзиґа. А яка гарненька! Мишеня милувалося її білявими косами зі стрічками, що підстрибували, наче весь день готові забавлятися. Йому було цікаво: ці коси коли-небудь відпочивають? Що вони роблять вночі, коли хмаринка спить? Теж засинають? Може, чекають ранку, щоб знову розпочати веселощі?  

Кожного дня хмаринка-Білявка (як назвало її мишеня) вигадувала нові пустощі. Одного разу захотіла з дощовими хмарами наввипередки побігати. Куди ж цим хмарам, поважним тіткам, бігати, вони тільки дощ розплескають. Ще хмаринка з цікавістю розглядала землю: що ж відбувається там, внизу. Зітхало мишеня, може, і його помітить хмаринка-Білявка. Воно підстрибувало, махало лапками, намагаючись привернути її увагу, марно. Йому хотілося перетворитися на легеньку хмаринку і полетіти кудись далеко-далеко. Сумно ставало мишеняті. Не познайомитися йому з цією хмаринкою. Навіщо їй якесь сіре непримітне мишеня.  

Ввечері, коли сонце вкладалося спати, бігло мишеня додому, щоб зранку повернутися на пагорб… 

Одного дня хмаринка-Білявка, як завжди, стала роздивлятися землю. Та цього разу вона занадто низько опустилася, не втрималася й почала падати.  

Мишеня з тривогою дивилося як падає Білявка. Були б у нього крила, воно б піднялося в небо і підхопило бідолашну хмаринку. Нажаль, мишенята не літають… 

Хмаринка була зовсім близько. «Заб’ється», – подумало мишеня й заплющило очі. Згодом воно почуло жалібне «ой» та схлипування, тому обережно глянуло поперед себе. Хмаринки ніде не було. Де ж вона? Схлипування повторилося. І тут мишеня помітило кущ терену. Хмаринка дивом зачепилася за колючу гілку. 

– Я врятую тебе, Білявко, – мишеня дряпалося вгору, незважаючи на колючки. Нарешті воно на гілці, де сиділа хмаринка. Білявка вже не схлипувала, вона зітхала, затуливши обличчя долонями. Мишеня наважилося заговорити з нею:  

– З тобою все гаразд? 

– Здається... Ти хто? 

– Я – мишеня. 

– Ти великий страшний звір? 

– Ні. Я маленьке, сіреньке, таке собі мишеня. Подивися на мене. 

– Я боюся. 

– Тоді торкнутися мене, переконайся сама. 

Хмаринка погладила мишеня: 

– М’якеньке...  

Потім розплющила очі: 

– Ти симпатичне. 

– А ти – моя улюблена хмаринка! 

– Справді?.. Напевно, я зараз занадто бліда і моє волосся розкуйовджене?.. Десь у мене було люстерко… Загубила… Ой, я в твоїх чорних оченятах бачу себе. Так, я занадто бліда… Жах! Мої коси!.. Моя сукня!.. Ці кляті колючки! 

– Якби не «ці кляті колючки» ти б вдарилася об землю й забилася. 

– Згодна. Але як мені повернутися на небо? 

– Ти ж вмієш літати?! 

– Нас переносить вітер... Так! Вітер! Треба йому повідомити: я тут. Він забере мене… 

– Я щось вигадаю, – пообіцяло мишеня. Воно раділо. Неможливе стало можливим, хмаринка поруч із ним: 

– Ти для мене хмаринка-Білявка. Тобі подобається? 

– Звісно… А ти… 

Хмаринка здивовано розглядала мишеня: 

– Твої очі... Вони стали блакитними, тепер в них плавають хмаринки.  

– Ти змінила колір моїх очей? 

– Я хотіла поправити стрічки. 

– Стрічки, – повторило мишеня, – давай я причеплю їх на краю гілки. Вітер обов’язково помітить блакитні стрічки і прилетить за тобою. 

– Ти таке розумне та хоробре, – хмаринка розплела коси й простягнула стрічки мишеняті. 

Мишеня вирішило не признаватися їй, що боїться висоти. Буде ще переживати. Воно затисло стрічки між зубами і почало повільно дряпатися вперед. Гілка прогиналася, ніби прагнула скинути мишеня додолу. Колючки чіплялися за стрічки, наче хотіли роздерти їх на шматки. Серце мишеняти стискалося від страху, але воно пам’ятало: хмаринці потрібна допомога. Раптом одна думка майже зупинила мишеня: скоро Білявка повернеться додому й забуде його. Треба навмисно відпустити стрічки, тоді хмаринка залишиться з ним. Мишеня ледве відігнало цю нав’язливу думку. Ні! Воно виконає свою обіцянку…  

Нарешті гілка майже закінчилася, і мишеня зачепило стрічки за колючку. Тепер вітер швидко знайде загублену хмаринку.  

Повертатися було значно легше. Хмаринка чекала на нього: 

– Добре, що ти повернулося… Я хвилювалися… Я завжди пам’ятатиму про тебе… 

Потім запитала: 

– Я бачу зелений килим із яскравими візерунками. Хто його розстелив? 

– Це запашна трава, на ній розсипалися різнокольорові квіти, ніжні та ароматні.  

– Вчора я бачила ще одне небо. Там теж пливла хмаринка, схожа на мене. 

– То була річка з чистою прохолодною водою. 

– Ти живеш серед такої краси! 

– Зате у вас є сонце, місяць, зірки. І ви, хмаринки, теж надзвичайні. Знаєш, мене вважають дивакуватим. Я роблю не те, що роблять звичайні мишенята: я постійно дивлюся на небо і мрію… Чесно, до зустрічі з тобою я теж вважало себе диваком.  

– Про мене думають, я здатна лише на вигадки. А я, коли виросту, стану дощовою хмарою. Тітоньки розповідали: все живе чекає на дощ і спрагло ловить кожну краплю. 

Травою прокотилася зелена хвиля. Кущ захитався від легкого подиху свіжості.  

– Ось і вітер за мною прилетів, – сказала хмаринка-Білявка, – гнівається, клопоту йому завдала. Дякую тобі... Ми скоро побачимося. Я тебе повідомлю веселкою. 

– Обіцяєш? 

– Обіцяю. Бувай. 

– Бувай. Я найщасливіше мишеня серед тисячі тисяч мишенят усього світу! 

Хмаринка, підхоплена вітром, поверталася додому. Мишеня проводжало її поглядом. Це було особливе мишеня. Це – мишеня з хмаринками в очах. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.03.2011 Проза / Казка
Янгол на замерзлому склі
21.03.2011 Проза / Новела
Це - кохання? (присвячення-дилогія)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Казка Про красу
18.10.2011 © Тетяна Чорновіл
Пісенька для осені
21.03.2011
Як мишеня хмаринку врятувало
10.03.2011 © Тетяна Чорновіл
ВЕСНЯНА КАЗКА
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4 (МАКС. 5) Голосів: 1 (0+1+0+0+0)
Переглядів: 1568  Коментарів:
Тематика: Казка, добро, дітям, краса, мишеня, хмаринка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +7
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +50
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
Свежая информация 21230-5401061 тут.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди