Злива…І краплі б’ють по шибках,
А небо розізлилось не на жарт!
Вона заплуталась, вона любила
Та не хотіла мати жодних втрат.

Тепер, на понівечені дерева,
Крізь скло свій погляд провела.
А потім подивилась в небо,
Воно нагадувало її емоцій стан.

Гриміти стало і зелене листя
Додолу падало, неначе неживе.
Вона хотіла просто злитись,
Але, як завжди, злість кудись втече….

Грім відступив і дощ вже не лютує
Та почуття в душі все ж розбудив…
Краплина на вікні їхні серця малює
І як її він легко в далеч відпустив…

Скотилась крапля і з її повіки,
І друга вже за нею потекла.
Пустеля поселилась в ній навіки,
А теплота далеко десь втекла.

Сльоза – росиця із кришталю чиста,
Завжди рятує й проганяє біль.
Та лиш на мить зі сліз намисто
Тобі допомагає жить…

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: Відсутній Переглядів: 513  Коментарів: 0 Тематика: вірші, сльоза, злива, грім

02.06.2009 © Іванка Веснянка Так гірко на душі чомусь В цю довгождану мить. Принести щастя поклялась комусь, Колись, де камінь вічності лежить. Печаль, вагання, сум і розпач Загарбали твоїх очей блакить. Нічого, пройде, тільки ти не плач. З нового аркуша пора зажить.... >>> 31.05.2009 © Іванка Веснянка Прохання. 31.05.2009 © Іванка Веснянка Ранок