23.04.2018 00:30
для всіх
210
    
  4 | 4  
 © Олександра

Прощання

Ностальгія Порталу: 

Давно вже я тут не жила.  

Мені в жилах тепер не клекоче розбурхана кров,  

І тепер вже ніхто не розкаже для мене, яка в мене дивна любов.  

Бо вона тут є тільки у теплих старезних віршах

Говоріть вже без мене. Я довго тікала сюди,  

Просто так, для архіву. Бо більше не знала ще де 

Поселити вірші, яких доля бездомна веде,  

Яких доля забула, як зникла та тяга: мовчи. 

Я писала колись, коли було так тепло, як вдень. 

Я була ще малою, а руки боліли, як тут. 

І мені бракувало тих дивних незнанних пісень,  

Які часто вплітались у серця гарячого стук. 

Не писати, що хочеш, болітиме - стерти папір.  

І нехай і не вдарить, але заболить просто так. 

Серце навіть у тиші зірветься, як загнаний звір.  

Навіть в теплому домі усе переверне навспак. 

Рима... як же набридла! Нехай же хоч трохи змовчить.  

Я прощаюсь для того, щоб врешті шукати себе. 

Я втомилась чекати і зірвусь іще деінде.  

Бо мене тут немає. Мене вже немає ніде. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.04.2018 14:48  Каранда Галина => © 

Сашо, я не зрозуміла... що трапилося???
всі ми час від часу звідкись ідемо.
Але іноді краще просто зробити паузу, не ставлячи крапок.
Ти - одна з найталановитіших молодих поетес тут... І не тільки тут, і не тільки молодих.
Не прощайся.
Повертайся час від часу!