14.12.2011 21:32
-
392
    
  10 | 10  
 © Тарас Іванів († 2012)

Берізки-кізки під пеньки 

Горбів міжгір’я прихилились… 

Гріха чийогось чи обпились? –  

У сором віт зазолотились, 

Розчервонілись, дівоньки! 


Мороз, бо, вперше їх узяв, 

Роздяг повільно, обійняв… 

Ввійшов колючим дотиком 

Так ніжно, ніби котиком… 

Аж паморозь кору зняла… 

Питали, ранні, що дала 

Ота нічна феєрія: 

І зір, і місяця, й води…- 

Та, враз, зашклилась… Ти куди? 


Лиш сосни крильми тріпотять – 

Кохатись мріють… Всіх корять!!! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.07.2012 20:53  Оля Стасюк 

 15.12.2011 16:43  Каранда Галина => © 

а де ж відповідь автора???

 15.12.2011 11:22  Оля Стасюк 

Дуже ніжно, гарно... Підсіли на інтимну лірику?(це вид лірики такий, не подумайте...)

 14.12.2011 23:44  Каранда Галина => © 

а останні рядки... ох і мудрий Ви чоловік!))))))

 14.12.2011 21:37  Каранда Галина => © 

)))) це ці вірші молодь своїм дітям читатиме?)))))
мені сподобалось, а от дітям.... не знаю...)

 14.12.2011 21:36  Тетяна Чорновіл => © 

:))) Іванів - лірик! 5 балів!