Біографія Акутаґава Рюноске

Нацуме Сосекі в рецензії на перше опубліковане Акутаґава Рюноске оповідання "Ніс" писав: «Ця новела написана з тонким смаком і справжнім гумором. В ній без зайвого блазнювання, з достеменною природністю зображене справді сміхотворне. Вражають водночас свіжість і новизна матеріалу. Новела змістовна і мистецьки побудована. Я просто захоплений! Нехай автор напише ще десятків зо два, зо три таких новел, і ви побачите, що він стане майстром, який не знатиме собі рівних!»

Хронологічна таблиця, скорочено.

1 березня 1892 року	Народився хлопчик Сінбара Рюноске, якого забрав до себе материн дядько Акутаґава, бо та невдовзі психічно захворіла.
1910 рік	Майбутній письменник закінчує токійську муніципальну середню школу
1916 рік	Рюноске стає дипломантом (закінчує) англійського факультету Токійського імператорського університету
1915 рік	Пише одне з найвідоміших своїх оповідань «Ворота Расьомон», яке буде опубліковане пізніше
1916 рік	Рюноске публікує свою першу успішну новелу «Ніс», яка отримала похвалу від популярного тоді в Японії Нацуме Сосекі.
1916 -1919 рр.	Акутаґава працює викладачем англійської мови в Морському механічному училищі в м. Какамура
1919 рік	Працює в Токіо в редакції газети "Токіо Ніті-ніті", а пізніше журналістом в «Осака майніті сімбун».
1921 рік	За завданням редакції на чотири місяці їде до Китаю, звідки повернувся ще в гіршому стані ніж поїхав. У нього з`явилися проблеми з психічним здоров`ям, що передалися по спадковості від матері.
1922 рік	Видає найбільш геніальний свій твір «В чагарнику», який пізніше стане основою для одного з найвідоміших фільмів Акіро Куросави «Расьомон».
1925 рік	З`являється автобіографічний твір «Півжиття Дайдодзі Сінсуке»
24 липня 1927 року	Акутаґава Рюноске помирає внаслідок прийому смертельної дози вероналу. Причину, по якій він наклав на себе руки, так і залишилася до кінця не з’ясованою.

Іван Дзюба: «Естетський» період письменника представлено новелами «Расьомон», «Ніс», «Муки пекельні», «У чагарнику», «Три скарби» та іншими. В більшості цих оповідань дія відбувається за давніх часів. Письменник глибоко досліджує корені людського егоїзму на старому матеріалі. Особливо його ваблять люди, що фанатично служать мистецтву. Критичний розум автора ставить людську істоту в такі життєво синтезовані обставини, де найчіткіше проявляються саме ті риси індивідуальності, що їх він прагне висвітлити. Ось як висловлювався сам Акутагава з приводу цих новел: «Я беру тему і намагаюсь втілити її в новелі. Щоб надати цій темі найсильнішої художньої виразності, я потребую якої-небудь незвичайної події. Та я не годен розповісти про цю незвичайну подію — якраз тому, що вона незвичайна — так, ніби вона сталася в нинішній, в нашій Японії. Коли я все-таки напишу наперекір усьому, не рахуючись із тим, що це мені не вдається, я, як правило, викликаю у читача відчуття штучності... Єдиний спосіб позбутися такого утруднення — це... віднести подію в минуле, розповісти про неї як про те, що сталося в глибокій давнині або в Японії, або де-небудь не в Японії і в старовину. В моїх оповіданнях, до яких матеріал взято із давніх хронік, дія розгортається в далекому минулому саме під впливом цієї потреби».