02.07.2015 09:28
for all
870 views
    
rating 5 | 15 usr.
 © Тетяна Белімова

Чи можна писати про російсько-українську війну, якщо не був в АТО?

Чи можна писати про російсько-українську війну,  якщо не був в АТО?

моя відповідь - можна

"Був у Керчі?
Не був - то мовчи!"
"Ляпіс Трубецький" (перекл. Т.Белімова)

У чому, власне, проблема? Часи соцреалізму і совка давно у минулому. Кожен пише як може і про що хоче. Брати Капранови переробили "Кобзар" Шевченка, Богдан Жолдак пише суржиком, Лесь Подерв`янський... ну Ви про нього і так знаєте, бо ж він уже живий "класик"...

Але все ж таки, чи можна писати про російсько-українську війну, якщо ти не служив в АТО? Це так само, як писати про Революцію гідності, якщо не простояв увесь Майдан. Приблизно так і заявила одна відома письменниця на минулорічному Львівському Форумі: "Був у диванній сотні – не смій писати про Майдан!". І тут же вийшов інший письменник, інвалід на милицях, який у силу своєї хвороби не міг бути у Києві зимою 2013 року. Цей інвалід (на щастя, не розумовий) трясся від образи і казав, що вже назбирав матеріали на трилогію і працює, і що це буде роман-трилогія саме про Майдан... І чия тут правда? Де гуманізм?

Звернемося до історії світової літератури. Найбільш відомі твори про Першу світову війну були написані дійсними її учасниками – Еріхом Марією Ремарком ("На західному фронті...") і Ернестом Хемінгуеєм ("Прощавай, зброє"). Тут важко заперечити очевидний досвід людей, які пережили жах війни особисто. З іншого боку, в українській літературі є радикально інші приклади. Скажімо, Олександр Довженко написав кіноповість "Україна в огні" - настільки правдивий і болючий реалістичністю зображеного, що він відразу був заборонений. Довженко не брав участі у боях. Так, він їздив на фронт як військовий кореспондент, але жив в Ашхабаді. Зараз сучасні письменники теж "їздять" у зону АТО і цілком можливо, що й вони напишуть колись щось таке ж геніальне. Юрій Яновський написав декілька романів про події громадянської війни ("Вершники", "Чотири шаблі"), які, звісно, давали потрібний ідеологічний "кут бачення". Яновський теж відтворив партизанську боротьбу і військові баталії, хоча й ніколи не воював. Ну і насамкінець хрестоматійний приклад – Олесь Гончар "Прапороносці". Учасник війни про війну. Сталінська премія за роман. Чому "Україна в огні" була спалена, а "Прапороносці" отримали Сталінську премію? Очевидно, що вся справа у концепції та "ідеологічній начинці" твору, на що жодним чином не впливає "участь у війні". І що ми маємо у підсумку? "Україну в огні" Довженка вивчають у школі, цю кіноповість знає кожен в Україні, бо вона передає правду про жах війни, а "Прапороносці"... теж вивчають! Вивчають фахівці-філологи, для яких навіть зразки соцреалізму – такі як "Прапороносці" Гончара чи "Бур`ян" Головка – є цікавими об`єктами дослідження. Висновок зробіть самі.



Київ, 2 липня 2015 року

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.06.2017 08:36  © ... => Надія Крайнюк 

Пані Надіє, перепрошую, не побачила Ваш коментар. Прозу прочитаю. Якщо можна, підкажіть назву твору. 

 29.06.2017 09:09  © ... => Меньшов Олександр 

Абсолютно, Олександре. Голдінг написав свого "Володаря мух" не просто так, а після жахів ІІ світової війни. Для нього важило, зобразити, як швидко руйнується тонка культурна оболонка, щойно людина потрапляє в екстремальні умови.

Нині, на жаль, перебуваємо в умовах інформаційної ві...

 28.06.2017 19:26  Меньшов Ол... => © 

Людина, яка була учасником РУВ - це, зазвичай, не письменник, на кшталт Ремарка, чи Гемінгуея. Принаймні з тих, кого я власно зустрічав. Не думаю, що вона б могла написати твір, гідний звання світового рівня (я аніяк не хочу нікого образити). Та і хотіла б його строчити?

В її думках - ск...

 01.04.2017 12:13  Надія Край... => © 

Пані Тетяно, вважаю, що писати не тільки можна, але й треба. Уважний і небайдужий читач миттю відсіє непотріб і оцінить те, що важливе. І зовсім не обов`язково бути на місцях військових подій. Треба уміти бачити все там, де знаходишся. У мене був такий випадок. На Південному вокзалі у Харкові побачила бійця ВСУ. У нього було дуже стурбоване обличчя, він весь час переходив з місця на місце. Невдовзі до нього підійшов військовий патруль. Все відбувалося поруч зі мною. А далі... Далі я поставлю свою маленьку прозу і Ви про все дізнаєтесь самі. Я не була в зоні АТО, але всім своїм єством переживаю за тих, хто там воює, хто відстоює наше мирне життя. То ж будемо писати, а читач розсудить... Дякую Вам за Вашу роботу. Щасти! 

 10.03.2017 10:04  © ... => Душа 

Авжеж, пані Олю, свободу слова ніхто ніби не скасовував, водночас щодня ХТОСЬ когось повчає і напучує, визначає теми, на які ВАРТО ПИСАТИ. Критика, яка ріже зміст і обговорює ідеї, мені особисто нагадує соцреалізм у літературі, коли усі теми "закладалися" згори. Можна засудити зміст...

 09.03.2017 19:04  Душа => © 

Наболіла тема, пані Тетяно, і у непрофесійних літературних колах, вирішується однозначно - ні не можна, "диванні патріоти", не можуть писати про війну! Дуже важлива тема, потрібний твір. Я думаю, це питання, кожен для себе вирішує сам. Все-таки має значення, як писати. Один знайомий ме...

 12.12.2016 11:44  роман-мтт => © 

ого! класно розклали! утягну собі в ФБ. ;) 

 12.12.2016 09:08  © ... => роман-мтт 

Дякую, Романе!
Та звісно, що можна. Це було написано майже адресно. На жаль. "Слідство ведуть колобки" - це для нас іноді не метафора. Чудесна формула "Письменник - ЛГ", а значить завжди пише лише про себе і винятково про себе тут спрацьовує на всі сто (може, для когось це так і є, бо нарцисизм як явище процвітає аж-аж, надто в мистецьких колах, коли "Я" виноситься ледь не в усі назви творів - це теж нормально, таке також має бути). Оце натягування на письменника його творів із обов`язковою вимогою достовірності очевидця, звичайно, за нормальних умов існування, викликає лише посмішку. Але в час війни хочеться і жорсткіше відповідати на подібні закиди. Пропаганда під час війни - річ так само необхідна, як і зброя. Якщо українці не напишуть своє про війну - напишуть росіяни. 

 11.12.2016 15:06  роман-мтт => © 

Кращий подарунок для письменника - читати його! Я прочитав.


Цікава тема і неоднозначна, з одного боку. Але з іншого всі питання можна зняти, якщо задати одне питання: а як тоді писати про війни, свідками яких ми не були? Ми ж там не були: при Хмельницькому, при Мазепі, пр...

 25.04.2016 10:07  © ... => Поміркований Олексій 

Бажаю Вам успіху, Олексію! Натхнення і терпіння завершити розпочате))  

 02.01.2016 09:14  © ... => Олег Буць 

Вітаю, Олеже! З Новим роком Вас! З новим щастям!
Справді, рік минув від нашої зустрічі (майже). Відтоді дуже багато змін відбулося.
Розумію Ваші почуття. Знаю, що Ви багато робили і робите для того, аби українське слово звучало скрізь. А писати чи не писати - це особисте питання. Кожен його сам для себе вирішує.
"Аеропорт" продається і в електронному вигляді. Треба зайти на котрийсь сайт, який торгує книжками. Там є інформація. Мій примірник книжки "Аеропорт" десь розчинився у знайомих, навіть не знаю, хто зараз читає)) Електронної версії роману, на жаль, не маю.
Не зникайте з ефіру так надовго, будь ласка))))
Натхнення Вам!  

 02.01.2016 00:31  Олег Буць => © 

Доброго вечора!
З Новим роком Вас! Щастя, здоров"я, любові! Миру нам усім! Вибачайте, не був тут майже рік (вірніше, заходив, але не писав, нічого не викладав) Якраз саме з тих причин, про що йшла нижченаведена дискусія. Ну, тобто, щось пишеться, але виставляти в нет якось перехотілося. З того часу, як на Майдані в той день, коли ми там зустрілися з Вами і Анею Коназюк, я випадково побачив похорон бійця "Айдару". Все здалося якимось таким дрібним... Суєта...
Так що, певно, кожен сам собі має вирішити, яким чином йому брати участь у цій війні. І чи ця участь дає йому право щось про неї писати.
А Гоголю було легше). Він після описуваних подій аж через 200 років жив.
А чи є де "Аеропорт" в електронному варіанті? 

 14.11.2015 18:07  © ... => Суворий 

Саме зараз готую для конференції статтю-огляд  книг про російсько-українську війну, які вже стали для мене знаковими. Окрім "Аеропорту" С.Лойка, про який уже писала і публікувала, ще взяла книги "Маріупольський процес" Г.Вдовивиченко, "Чорне Сонце" В.Шкляра, "Іловайськ" Є.Положія. Найбільше зачепив "Аеропорт". Цю книгу мені не забути. Ніколи. 

Всі ці книги важкі. Це - правда((

Сподобалося і "Чорне Сонце". Але я все Шкярове люблю. 

 14.11.2015 14:55  Суворий => © 

Писати можна і більше того... Сотні графоманів вже це роблять не вилазячи з ліжка. І не виключаю, що вони все опишуть літературно досконаліше ніж кілька наших Ремарків, що повернуться з війни. Але не хотілося б, щоб ці 3-4 книжки загубилися в ворохах макулатури по темі АТО. І мені особисто цих 3-4 автентичних романів вистачить. От таке бачення... 

 18.09.2015 08:23  © ... => Олена Річка 

Ви знаєте, пані Олено, зараз вийшло дуже багато романів про війну. Ця тема зараз на передовій у літературі. Пишуть відомі письменники і початківці. Але справжній фурор викликав "Аеропорт" Сергія Лойка, який ніколи не був професійним письменником. Це американський журналіст російського походження, переїхав до США 15 років тому і спеціалізувався по "гарячих точках" на мапі світу. Писав репортажі. Потрапив спершу на Майдан в Україні, при чому на його початок, і залишився... Він не зміг це пояснити навіть для себе. 4 дні Сергій Лойко провів в донецькому аеропорту імені Сергія Прокоф`єва разом із кіборгами восени минулого року. Те, що він там побачив, настільки його вразило, що виникла книга багато в чому автобіографічна й документальна, та все ж художня. Книга ця вивертає душу, але її має прочитати кожен українець. Я так думаю. Написана росіянином для українців, перекладена українською Ольгою Гончар - це знаково, чи не так?

 17.09.2015 09:25  Олена Річка => © 

Я вважаю, що людина може писати про події, активним учасником яких вона не була. Якщо вона відчуває біль, страждання, та всі жахи війни всім своїм серцем і має талант донести це своєму читачеві, то це не тільки може бути, але й має бути! 

 15.08.2015 09:40  © ... => Андрій Осацький 

Таки так! Про це і йшлося. 

 14.08.2015 10:51  Андрій Оса... => © 

Мое личное мнение - писать надо про всё, что актуально. Всё что интересует читателя, и что может донести до него автор.
А позиция - не были, то не имеете писать просто смешна. Не был на море - не пиши про море, не был пионером, не пиши про школу, не ел мороженного не пиши про еду. 

 29.07.2015 20:55  Світлана Р... => © 

То нічого) Усе гаразд, люба! Твої роздуми на часі. 

 29.07.2015 08:32  © ... => Ігор Рубцов 

Дякую, друже!  

 29.07.2015 08:26  © ... => Світлана Рачинська 

Світланко! Вибач... Я проґавила твої слова. А сьогодні побачила. Мабуть, мені треба було їх прочитати саме сьогодні.
Дякую за мудрість і доброту!  

 16.07.2015 07:26  © ... => Олесь 

Я Вам теж розумію, пане Олесю! Хай все буде добре! Миру нам усім!  

 14.07.2015 20:28  Олесь => © 

Звiсно ви правi, вибачте. 

 13.07.2015 19:50  © ... => Олесь 

Шановний пане Олесю! Це Ваше право. Ніхто не може Вас змусити писати на тему, яка для Вас є неприємною і викликає відразу. 

Хочу навести тут приклад Вашої землячки - письменниці із Сєверодонецька Світлани Талан. Вона видала книгу про події минулорічної "русскої весни" на Донбасі:


Світлана Талан пережила окупацію на Донбасі, дочекалася визволення і написала про це роман. Це теж її право.

У нас є автори тут, на Пробі, які пишуть із окупованих районів. І пишуть про війну. Таким є їхнє бажання. Кожен сам у праві обирати теми у творчості.

Хочу також нагадати, що ми живемо в умовах інформаційної війни. Якщо ми будемо дружно мовчати, то "порожнє місце", за відомим законом, відразу наповниться "художніми творами", які підкине нам сусідня держава. 

Українськи письменники завжди змушені були брати на себе функцію просвітників. Така особливість нашої літератури. Звичайно, це лише особисте бажання кожного. Ніхто нікому нічого не нав`язує. 

 13.07.2015 18:12  Олесь => © 

А я знаходжусь тут. Кожний день бачу сепарiв. I повiрте, про вiйну писати не хочеться як не хочеться торкатися якоiсь гедоти. 

 12.07.2015 11:19  Ігор Рубцов => © 

Досвідчений читач розрізняє роботу майстра слова і аматора. А недосвідчений... від його цієї вади якість хорошого твору не постраждає. А хто ж такий майстер? Він може бути очевидцем, а може й не бути, але його робота довга і кропітка, ретельна, вивірена письмовими свідченями свідків, усними переказами, архівними даними. А далі вже - майстерність і те, що ми називаємо літературою, а не макулатурою. Отже, приєднуюсь до твоєї думки. 

 05.07.2015 10:33  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Логіка дивна. Проте світ дивує щодня. Нам своє робити, а моралізаторам - своє)) 

 05.07.2015 01:39  Панін Олек... => © 

   За такою логікою, Великий Гоголь  не мав би права написати, наприклад, "Тарас Бульба", адже пмсьменник "там не був ", отже поділяю Вашу думку, писати можна і треба, але правдиво і художньо.

 04.07.2015 07:53  © ... => Дон Бікоз 

Дякую)) Будемо чекати нових достойних творів. Може, й нам самим доведеться щось написати. Хтозна... 

 03.07.2015 21:36  Дон Бікоз => © 

Дуже потрібна тема. На мою думку, на жаль дуже мало сьогодні Хемінгуеїв і Ремарків на фронті, і тому кожен повинен займатися тим, що вміє і любить (звичайно, до війни не можна вжити слово любить). Головне, як ви замітили, на чиєму боці грає автор. 

 02.07.2015 22:01  © ... => Панін Олександр Миколайович 

 Ви вражаєте, Олександре Миколайовичу! Ех.................... Як гарно, просто чудово бути поетом! Коли серце виривається у рими! 

 02.07.2015 21:59  © ... => Якобчук Павло 

Пашенька, дякую за такий Твій теплий відгук)))))))))))))))))

Я просто зачиталася! Думки такі хороші! Світлі!

 02.07.2015 21:58  © ... => Максимів Галина 

Дякую, пані Галинко! 

 02.07.2015 21:30  Панін Олек... => © 

Війна не тільки у АТО, вона у кожного в душі, пиши, хто вміє, напиши , що відчуваєш - опиши, ти бачиш славних вояків, і дідусів і юнаків, вони вночі кудись ідуть і ти повинен їх відчуть, побачити хоча б на мить, куди прямує ваша рать, на захід хлопці говорять, на захід до своїх осель, до ...

 02.07.2015 19:40  Якобчук Па... => © 

Як збагнути вчорашній день, вже сьогодні? Якість сучасної літератури, як її оцінити? А писати треба сьогодні для завтра бо завтра коли прочитаєш то і сам здивуєшся, а ще певно треба не розучитися мислити, аналізувати та визнавати помилки "хоча б граматичні". Сувора річ війна і сприймають її по різному це біль, втрати і душі. А про що Ви писали б? Я, наприклад, писав би про Любов окрилену, навіть вигадану, але про Любов. Будьте культурними, але не безхребетними. Бажаю мати свою унікальну позицію і тоді... Час покаже. Підтримую цікаво розгорнута позиція. 

 02.07.2015 11:39  Максимів Г... => © 

Цікава тема для дискусій. І я з Вами, Тетяно Валеріївно, згідна не на сто, а на двісті відсотків. Зрештою, і класики світової літератури, зокрема ті, що писали про війну, в більшості не брали участь в боях... 

 02.07.2015 10:44  © ... => Олена Вишневська 

Дякую))) Та я лише висловила своє бачення. Порівняла деякі факти.  

 02.07.2015 10:40  Суворий => © 

Я не описував концепцію... Всього лише враження... Зараз критично важлива публіцистика, безпафосна поезія, історії конкретних людей. А романи на продаж то таке... Моя відповідь - можна, якщо дуже добре розумієшся на предметі і бажано не лише за стрічками новин.

 02.07.2015 10:29  © ... => Суворий 

Хочу звернути Вашу увагу на той факт, що "Україна в огні" була написана у 1942 році. До завершення Другої світової залишалося...

"Прапороносці" були написані у 1946 (І частина) і в 1947 році (завершення). 1948 рік - роман вийшов книгою і отримав Сталінську премію.

Це якось впливає на Вашу концепцію?

 02.07.2015 10:22  Олена Вишн... => © 

Кому, як не Тобі, сонечко, тій, що вміє переливати слова у події і вдихати у них життя, це краще знати! 

 02.07.2015 10:21  Суворий => © 

Питання висвітлене правильне. Висоцький Володимир теж не воював, але внесок в військову пісню його неоціненний і ніхто цього не заперечить в здоровому глузді. Були й інші з молодшого покоління. Але є нюанси по суті...

Приклад інваліда не знімає проблему того, що ще війна н...

 02.07.2015 10:18  © ... => Олена Вишневська 

Та воно й мене зачепило. Я думаю, що досвід участі у війни - це безцінно (якщо вижив, повернувшись з пекла), але треба ще й уміти цей досвід перевтілити у художню реальність. Але головне навіть не це. Треба мати чітку художню концепцію - для чого ти пишеш про війну? Що хочеш донести читачеві? Без цього буде хроніка, напевно. 

 02.07.2015 10:13  Олена Вишн... => © 

Право нашого голосу завжди було проблемою (відкритою чи прихованою)! Не можна однозначно сказати, хто освітлить події краще - їх учасник, чи спостерігач? кому вистасить сили духу, волі, бажання передати це читачам у великий світ? Писати потрібно неодмінно! Доносити до людей історію, яка може пройти повз них, якщо не залишить відбитки на сторінках книг, бо не всі переймаються сторінками історії, на жаль...

Танюш, зачепила! Чудово!

 02.07.2015 09:44  Світлана Р... => © 

Доступно, лаконічно, мудро! Без зайвих слів. Ось ці всі суперечності - це білий шум, щоб відвести увагу від надважливого.  Писати має право кожен! Право голосу - має кожен! Знову таки, з його думкою можуть не погоджуватись, але говорити сьогодні потрібно! Про все! Мовчати гріх. А історія вже покаже правдивість того чи іншого. ЧУДОВО!

 02.07.2015 09:37  © ... => Оля Стасюк 

На зайве просто нема часу, Олю! "Горю" роботою)) Але спеціально витратила півгодини, аби розставити акценти. Сильно багато крикунів навколо, які роти письменникам і поетам затикають...  

 02.07.2015 09:32  Оля Стасюк => © 

Болюча проблема. Про АТО не скажу, а от з "Майданом" відчувалося щось схоже. Зрештою, спасибі Вам за позитивну відповідь. І такий гарний, аргументований "розбір наболілого". Чітко - і нічого зайвого)