Чи можна писати про російсько-українську війну, якщо не був в АТО?
моя відповідь - можна
"Був у Керчі?Не був - то мовчи!"
"Ляпіс Трубецький" (перекл. Т.Белімова)
У чому, власне, проблема? Часи соцреалізму і совка давно у минулому. Кожен пише як може і про що хоче. Брати Капранови переробили "Кобзар" Шевченка, Богдан Жолдак пише суржиком, Лесь Подерв`янський... ну Ви про нього і так знаєте, бо ж він уже живий "класик"...
Але все ж таки, чи можна писати про російсько-українську війну, якщо ти не служив в АТО? Це так само, як писати про Революцію гідності, якщо не простояв увесь Майдан. Приблизно так і заявила одна відома письменниця на минулорічному Львівському Форумі: "Був у диванній сотні – не смій писати про Майдан!". І тут же вийшов інший письменник, інвалід на милицях, який у силу своєї хвороби не міг бути у Києві зимою 2013 року. Цей інвалід (на щастя, не розумовий) трясся від образи і казав, що вже назбирав матеріали на трилогію і працює, і що це буде роман-трилогія саме про Майдан... І чия тут правда? Де гуманізм?
Звернемося до історії світової літератури. Найбільш відомі твори про Першу світову війну були написані дійсними її учасниками – Еріхом Марією Ремарком ("На західному фронті...") і Ернестом Хемінгуеєм ("Прощавай, зброє"). Тут важко заперечити очевидний досвід людей, які пережили жах війни особисто. З іншого боку, в українській літературі є радикально інші приклади. Скажімо, Олександр Довженко написав кіноповість "Україна в огні" - настільки правдивий і болючий реалістичністю зображеного, що він відразу був заборонений. Довженко не брав участі у боях. Так, він їздив на фронт як військовий кореспондент, але жив в Ашхабаді. Зараз сучасні письменники теж "їздять" у зону АТО і цілком можливо, що й вони напишуть колись щось таке ж геніальне. Юрій Яновський написав декілька романів про події громадянської війни ("Вершники", "Чотири шаблі"), які, звісно, давали потрібний ідеологічний "кут бачення". Яновський теж відтворив партизанську боротьбу і військові баталії, хоча й ніколи не воював. Ну і насамкінець хрестоматійний приклад – Олесь Гончар "Прапороносці". Учасник війни про війну. Сталінська премія за роман. Чому "Україна в огні" була спалена, а "Прапороносці" отримали Сталінську премію? Очевидно, що вся справа у концепції та "ідеологічній начинці" твору, на що жодним чином не впливає "участь у війні". І що ми маємо у підсумку? "Україну в огні" Довженка вивчають у школі, цю кіноповість знає кожен в Україні, бо вона передає правду про жах війни, а "Прапороносці"... теж вивчають! Вивчають фахівці-філологи, для яких навіть зразки соцреалізму – такі як "Прапороносці" Гончара чи "Бур`ян" Головка – є цікавими об`єктами дослідження. Висновок зробіть самі.
Київ, 2 липня 2015 року
