28.12.2016 00:57
для всіх
88
    
  - | -  
 © Яна Бім

Між сніжинками

напевно так писати не можна

У ту зимову ніч сніжинки 

падали дуже дрібні,  

Але густо, тож вкривали ялинки,  

Й все, що росло надворі. 

А падали вони занадто швидко,  

То ж раптом зацікавило мене – 

Летять вони до нас звідки? 

І хто ж їх малих так жене? 

Я очі підняла до неба,  

І подивилась у висоти темну печаль... 

...і несподівано для себе – 

легко піднялась у небесну даль. 

Ледве злякалась, бо політати 

Понад страхи хотілося мені,  

Поміж сніжинками я почала ширяти,  

Й була близькою до зорі... 

Та страшно стало – яка я невагома,  

Та легкість, й щастя вразили мене,  

Я стала вся якась чудна й казкова,  

І радісно піднесла руки до небес... 

А коли подивилася до долу – 

То зрозуміла, що ще досі на землі – 

Я просто задивилася угору,  

Піднятися туди вдалося лиш душі. 



31.12.2006

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!